Як пояснити 95-літній бабусі, що її улюбленого внука Антона Пушкаря вже нема з нами, що він загинув за Україну? Він був її фактичним опікуном, хоча брати опікунство офіційно і залишити побратимів не захотів. Скільки не вмовляли. Її батько — вчитель української загинув за свою проукраїнську позицію від росіян ще перед Другою світовою, брат батька і її племінник, як члени ОУН – від німців у Другу світову, дід Антона по батькові відсидів в таборах 15 з 25 років за ОУН вже після Другої світової. Як пояснити, що на ньому має закінчитись ця жорстока традиція? Чи ні?

Похорон українського бійця Антона Пушкаря, парафіянина Свято-Покровського храму УГКЦ в Покотилівці, загиблого під час виконання бойового завдання на східному фронті. Антон був справжнім патріотом, активним громадянином, членом Харківської Спілки Української Молоді, хоробрим воїном. Вічная пам’ять! Зі святими упокой, Христе!