«Сія Книга раба Божія сия Іоана Квѣтки Полковниченка Харковского а дана ему отъ Родителя въ благословеніе для наученія въ Киевъ вѣршовъ славенскихъ сложающихся въ славномъ градѣ Чернѣговѣ въ Коллегіумъ также Чернѣговскомъ …», — читаємо ми запис на одному з примірників унікального видання 1707 року «Богородице Діво, книга нареченна…» за авторством видатного українського письменника та перекладача Іоана Максимовича (1651–1715), пам’ять якого ми вшановуємо 23 червня.

Іоан Максимович — особлива постать в українській духовній культурі доби Гетьманщини. Церковний діяч, поет, педагог і перекладач, близький друг гетьмана Мазепи, навчався у Києво-Могилянській академії і залишився там викладати латину, а у 1680-му році прийняв чернецтво в Києво-Печерській лаврі. У 1697 Іоан став єпископом Чернігівським, де заснував колегіум — першу в імперії духовну семінарію та відкрив друкарню. Ця колегія в Чернігові мала стати «українськими Афінами» — школою просвітництва й благочестя, де готували нове покоління церковних інтелектуалів.

У його житті було багато непростих випробувань. 1711 року Петро I наказав перевести вже немолодого Іоана Максимовича до Тобольська — з призначенням митрополитом, але фактично це стало засланням через конфлікт із фаворитом царя князем Меншиковим. У Тобольську Максимович невтомно проповідував серед місцевих народів і навернув у християнство тисячі іновірців. Помер він під час молитви 10 червня 1715 року. Його визнали святим у 1916 році й тепер згадують не лише як історика та письменника, а також як сповідника віри.

Він не обмежувався лише адміністративною роботою. Іоан Максимович писав поетичні й релігійні твори, укладав підручники, проповідував серед простого люду. Книжкова графіка й верстка видань його творів відіграли важливу роль у формуванні української друкарської культури часів бароко. Цікаво, що писав він церковнослов’янською, але активно вводив українізми, створюючи мову, близьку до мови простих людей.

У фонді документних пам’яток ХДНБ ім. В. Г. Короленка існує колекція видань авторства Іоана Максимовича. Це справжні перлини доби українського бароко.

Цікавою є книга під назвою «Молитва Отче наш… на седм Богомыслей расположенна» (Чернігів, 1709), яка раніше належала до родової бібліотеки Квіток, а потім була передана до книгозбірні Харківського колегіуму. А також видання, про яке ми вже згадували раніше — «Богородице Діво, книга нареченна, от Троицы пресвятыя пред віки сложенна…» (Чернігів, 1707). Ця чудова збірка духовної поезії з образами житійних історій, де античне й середньовічне переплітаються з мораллю християнського світу, теж свого часу належала до бібліотеки славетної харківської родини. З нагоди дня пам’яті святителя пропонуємо вам ознайомитися з цими та іншими унікальними виданнями.

Уся колекція нещодавно була повністю оцифрована і наразі доступна для користувачів ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Доступ до копій — тільки в локальній мережі бібліотеки або за замовленням.

Запити щодо отримання цифрової копії видання надсилати на електронну адресу: kharkivlibrary@gmail.com.

ХДНБ ім. В.Г.Короленка

#українці #постаті #Максимович