10 липня 1651 року під Берестечком закінчилася найбільша битва визвольної війни 1648-1654 рр. об'єднаних військ Богдана Хмельницького (100 тис. вояків) та кримського хана Іслам-Гірея (50 тис.) із польською армією короля Яна II Казимира (150 тис.).

Бойові дії тривали ще десять днів після втечі татар із поля бою, коли лівий фланг українського війська залишився незахищеним, а хан Іслам Герай забрав у полон гетьмана Хмельницького.

10 липня вінницький полковник Іван Богун, обраний новим гетьманом, прийняв рішення відступати через болота, щоб уникнути оточення і знищення козацького війська. Вночі, навівши з підручних засобів мости через ріку Пляшівку, дві тисячі запорожців вийшли з табору. Польські джерела стверджують: після наступу поляків із гетьманом Конецпольським у козацькому таборі почалася паніка. Козацькі полки, що залишилися, також почали відходити до переправ через болота, Пляшівку й Ікву, мости не витримали й завалилися.

За польськими джерелами, у цьому бою загинуло близько тридцяти тисяч козаків, але кілька тисяч на чолі з Богуном і лише з двома гарматами відійшли вночі за Пляшівку.

Сучасні розкопки показують, що кількість загиблих українців значно перебільшена. Так, у районі переправи через Пляшівку знайдено лише близько сотні останків тих, хто переправлявся. Та найвагоміший факт – те, що вже через шістдесят днів після Берестечка під Білою Церквою знову зібралася потужна козацька армія. Навряд чи Хмельницький зміг би зібрати велике військо лише за два місяці.

Картина «Іван Богун на переправі.» М. І. Івасюк.

Національно-патріотичне виховання