В ніч з 3 на 4 вересня в таборі в Пермському краї загинув Василь Стус – поет, прозаїк, перекладач
В ніч з 3 на 4 вересня в таборі в Пермському краї загинув Василь Стус – поет, прозаїк, перекладач, правозахисник, Шевченківський лавреат, Герой України (1938-1985).
Ім'я Василя Стуса для більшості українців є символом боротьби за національну ідентичність, українську культуру і мову, символом нескореності України, гідності Людини, яка виборола право лишатися нею в нелюдських обставинах.
"28 серпня 1985 р. поета-політв'язня Василя Стуса направили у карцер табору 389/36 біля села Кучино Пермської області. За кілька днів він оголосив сухе голодування та помер за нез'ясованих обставин. Після 8 років концтабору усього 8 місяців згорьованої свободи. І за цей час Василь встиг вступити в УҐС і очолити Гельсінкську спілку, хоч знав, що це новий термін і сказав дружині, що звідти живим не вийде.
Ганебний зек, державний злодій був дуже популярним за кордоном: його друкували, перекладали, обрали членом Пен-клубу. Поповзли чутки, що Стус має отримати Нобелівську премію, можливо, це й була причина його вбивства…", – Ганна Черкаська.
Ім'я Василя Стуса для більшості українців є символом боротьби за національну ідентичність, українську культуру і мову, символом нескореності України, гідності Людини, яка виборола право лишатися нею в нелюдських обставинах.
"28 серпня 1985 р. поета-політв'язня Василя Стуса направили у карцер табору 389/36 біля села Кучино Пермської області. За кілька днів він оголосив сухе голодування та помер за нез'ясованих обставин. Після 8 років концтабору усього 8 місяців згорьованої свободи. І за цей час Василь встиг вступити в УҐС і очолити Гельсінкську спілку, хоч знав, що це новий термін і сказав дружині, що звідти живим не вийде.
Ганебний зек, державний злодій був дуже популярним за кордоном: його друкували, перекладали, обрали членом Пен-клубу. Поповзли чутки, що Стус має отримати Нобелівську премію, можливо, це й була причина його вбивства…", – Ганна Черкаська.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.