13 жовтня день пам’яті Стефана Таранушенка – видатного українського мистецтвознавця
13 жовтня день пам'яті Стефана Таранушенка – видатного українського мистецтвознавця, дослідника старовини, іконостасів, архітектури, зокрема дерев'яного будівництва, музейника, організатора пам'яткоохоронного руху (1889-1976), життя якого було тісно пов'язане з Харковом.
"В українській культурі Стефан Таранушенко – золоте ім’я, бо він на найвищому науковому рівні задокументував мистецькі перлини, що як одна погинули в страшні 1930-і й 1940-і. Це найфундаментальніший доробок, який збагатив україністику, і показав процес розвитку українського мистецтва на конкретних пам’ятках. Внесок Стефана Таранушенка в українське мистецтвознавство такий великий, монументальний і поважний, як стародавня піраміда. Стефан Таранушенко – це велетень мистецтвознавства.", – історик Сергій Білокінь.
Стефан Таранушенко першим в українському мистецтвознавстві посрушив проблему комплексного підходу до вивчення явищ української культури, привернув увагу до наукового дослідження народної писанки.
"Його основна заслуга в тому, що багато сакральної архітектури, тобто церков, він зберіг для нас, не дав їх зруйнувати. Він пояснював більшовикам, що це споруда дуже важлива з точки зору мистецтва й архітектури. Він робив обміри, фотографії багатьох церков дерев’яних Лівобережної України. Потім вони будуть знищені в 1930-ті роки. І тільки з його праць ми будемо знати, як же все це виглядало.", – відомий харківський видавець Олександр Савчук (https://www.facebook.com/savchook.book).
Стефан Таранушенко вивчав пам’ятки мистецтва та архітектури Лівобережної України, старовинні храми і хати Харкова, Лебедина, Охтирки, а також Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля, Волині, Галичини. У його колекції понад 5 тис фотографій церков, іконостасів, хат, креслень пам’яток архітектури.
Народився Стефан Таранушенко в м.Лебедині (нині – Сумщина) в родині дрібного торговця. Навчався в народному і міському училищах Лебедина, в Охтирській гімназії. Одночасно викладав латину, щоб заробити на навчання. Закінчив навчання в гімназії екстерном і в 1910 р. став студентом словесного відділення історико-філологічного факультету Харківського університету. За дипломну роботу – "Іконографія українських іконописців", отримав золоту медаль.
Стефан Таранушенко викладав у Харківського університету і Академії теоретичних знань. Організував у Лебедині першу виставку української старовини Завідував архітектурно-монументальною секцією Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини, був головою Харківського губернського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. Упродовж 1920-1933 р.р. – директор Музею українського мистецтва у Харкові.
У 1933 р. був заарештований у сфабрикованій справі. Його та близько 20 інших музейників звинуватили в участі у «російсько-українському фашистському блоці». Був засуджений на п'ять років, позбавлений звання і наукового ступеня. Покарання відбував у районі Чити, де рік рахували за два, тому вже у вересні 1936 р. його звільнили. Не отримавши дозволу на повернення в Україну, з 1937 р. працював викладачем філії Пермського індустріального робітничого факультету. У 1938-1950 років – наукий співробітник Курської картинної галереї, у 1950-1953 років – Астраханської картинної галереї. З 1953 р. упродовж десяти років – співробітник Академії архектури Української РСР у Києві.
Реабілітований 5 вересня 1958 року.
Основна частина архіву Стефана Таранушенка зберігається в інституті Рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського.
На честь Стефана Таранушенка в Києві у 2016 р. було названо вулицю. У Харкові в 2020 р. на фасаді будинку по вулиці Мироносицькій, де мешкав Таранушенко з 1920 по 1933 рр. було встановлено меморіальну дошку. Ініціаторами встановлення були відомі харків'яни – краєзнавець Андрій Парамонов і @видавець Олександр Савчук.
"В українській культурі Стефан Таранушенко – золоте ім’я, бо він на найвищому науковому рівні задокументував мистецькі перлини, що як одна погинули в страшні 1930-і й 1940-і. Це найфундаментальніший доробок, який збагатив україністику, і показав процес розвитку українського мистецтва на конкретних пам’ятках. Внесок Стефана Таранушенка в українське мистецтвознавство такий великий, монументальний і поважний, як стародавня піраміда. Стефан Таранушенко – це велетень мистецтвознавства.", – історик Сергій Білокінь.
Стефан Таранушенко першим в українському мистецтвознавстві посрушив проблему комплексного підходу до вивчення явищ української культури, привернув увагу до наукового дослідження народної писанки.
"Його основна заслуга в тому, що багато сакральної архітектури, тобто церков, він зберіг для нас, не дав їх зруйнувати. Він пояснював більшовикам, що це споруда дуже важлива з точки зору мистецтва й архітектури. Він робив обміри, фотографії багатьох церков дерев’яних Лівобережної України. Потім вони будуть знищені в 1930-ті роки. І тільки з його праць ми будемо знати, як же все це виглядало.", – відомий харківський видавець Олександр Савчук (https://www.facebook.com/savchook.book).
Стефан Таранушенко вивчав пам’ятки мистецтва та архітектури Лівобережної України, старовинні храми і хати Харкова, Лебедина, Охтирки, а також Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля, Волині, Галичини. У його колекції понад 5 тис фотографій церков, іконостасів, хат, креслень пам’яток архітектури.
Народився Стефан Таранушенко в м.Лебедині (нині – Сумщина) в родині дрібного торговця. Навчався в народному і міському училищах Лебедина, в Охтирській гімназії. Одночасно викладав латину, щоб заробити на навчання. Закінчив навчання в гімназії екстерном і в 1910 р. став студентом словесного відділення історико-філологічного факультету Харківського університету. За дипломну роботу – "Іконографія українських іконописців", отримав золоту медаль.
Стефан Таранушенко викладав у Харківського університету і Академії теоретичних знань. Організував у Лебедині першу виставку української старовини Завідував архітектурно-монументальною секцією Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини, був головою Харківського губернського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. Упродовж 1920-1933 р.р. – директор Музею українського мистецтва у Харкові.
У 1933 р. був заарештований у сфабрикованій справі. Його та близько 20 інших музейників звинуватили в участі у «російсько-українському фашистському блоці». Був засуджений на п'ять років, позбавлений звання і наукового ступеня. Покарання відбував у районі Чити, де рік рахували за два, тому вже у вересні 1936 р. його звільнили. Не отримавши дозволу на повернення в Україну, з 1937 р. працював викладачем філії Пермського індустріального робітничого факультету. У 1938-1950 років – наукий співробітник Курської картинної галереї, у 1950-1953 років – Астраханської картинної галереї. З 1953 р. упродовж десяти років – співробітник Академії архектури Української РСР у Києві.
Реабілітований 5 вересня 1958 року.
Основна частина архіву Стефана Таранушенка зберігається в інституті Рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського.
На честь Стефана Таранушенка в Києві у 2016 р. було названо вулицю. У Харкові в 2020 р. на фасаді будинку по вулиці Мироносицькій, де мешкав Таранушенко з 1920 по 1933 рр. було встановлено меморіальну дошку. Ініціаторами встановлення були відомі харків'яни – краєзнавець Андрій Парамонов і @видавець Олександр Савчук.
Модерна Україна