Шануймо наші звичаї:
24 грудня – Святвечір. На Харківщині, як і по всій Україні, ретельно готувалися до найулюбленіших, найочікуваніших свят річного календаря – Різдвяних святок. Чисто прибирали в оселі, прикрашали її різними витинанками, штучними паперовими квіточками, «теремками» (прикраса із стебел жита чи пшениці). Господині до сходу сонця діставали із печі запашну кутю й урочисто ставили на покуть, а поряд – глек із узваром та полумисок із пирогами.
Зі спогадів від наших інформантів.

* «На сіно чи солому ставили кутю, узвар, пироги. Кутю і узвар варили до схід сонця, шоб поставити на покуті. Казали: «Іди, кутя, на покутя». Для куті ячмінь товкли у ступі, підмочували його, обшугували шкірку. Кутю варили в печі, шоб добре впріла. Заливали її маковим чи конопляним молочком – для цього сім’я гарно перетирали. Коли мати ставила кутю на покуть, то скубла хлопчиків за чуба чи вуха, шоб курчатка були «чубатенькі», а дівчатам казали: «Квокчіть, шоб квочки сідали». (Зап. 12.08.1995 р. у с. Лиман Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області від гурту жінок).

* «Найлуччя кутя виходила, коли варили в чавуні» (Зап. 12.08.1995 р. у с. Лиман Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області від сестер Надії, Віри, Любові та Марії Іванько).

* «На стіл клали і книш. Його робили як паляницю, тіки з чотирьох сторін краї загортали до середини. Зверху книша посередині виходило заглиблення, куди сипали сіль. Навколо книша обводили тістом, шоб не розходився». (Зап. 13.08.1995 р. у с. Лиман Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.).

* За власними експедиційними матеріалами.

* Малюнок «НА РІЗДВО», виконала Світлана Мишак , викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.

Наталія Олійник,
ООМЦКМ