НІХТО НЕ ХОЧЕ ВОЮВАТИ, АЛЕ У НАС НЕМАЄ ВИБОРУ Поки є росія, рф, доти буде війна
НІХТО НЕ ХОЧЕ ВОЮВАТИ, АЛЕ У НАС НЕМАЄ ВИБОРУ
Поки є росія, рф, доти буде війна. Це аксіома.
Лише розваливши СРСР, демократичний світ уник загрози ядерного апокаліпсису і отримав надію на тривалий мир.
Світ без воєн – утопія. За даними дослідників, за 3600 р. до н.е. людство провело лише 292 роки без війни.
Це означає, що більшість часу у людській історії була заповнена війнам.
Хоч людина за своєю сутністю історична, ми почали забувати історію, а росія без воєн не може існувати.
Сьогодні вже стільки наламали списів навколо путіна, трампа та Сі, шукаючи істинну причину нинішнього лихоліття в Україні, що забули про елементарне: тоталітарні режими не можуть існувати одне без одного: мається на увазі росія і КНР.
Як чоловічий дітородний орган не продуктивний без двох, парних, двояйцевих, тестикул, так нинішні диктатури не проживуть і десятиліття, коли одна з них кане в Лету. Тому й тримаються разом.
Як два помножити на два дорівнює чотири, так зрозуміло: досить розвалити федерацію і лишити московію наодинці, як з і торії планети никне найчтрашніший ворог миру – москва.
Але нехай про це розмишляють експерти. У нас їх тьма, і всі розумні заднім числом. Мене цікавить фронт, думка військових, чи виживе Україна. Одному з них – слово:
…Син мого друга і бойового товариша пішов воювати. Йому з його болячками і зором буде важко, але він крутий айтішник і знайде своє місце в армії.
Ухилянти і зрадники плекають надії, «чьто ето вот всьо закончіцца».
Не закінчиться, не сподівайтеся. Як би не намагалися здати Україну, вона не здасться. Процес формування нації став безповоротним. Капітуляція перед агресивним варварством і на його умовах неможлива, що б не підписували там трампи з віткоффами та іншими венсами.
Це не моя особиста упереджена думка. Україна дуже сильно відрізняється від Франції, що ганебно капітулювала перед Гітлером, і навіть від Фінляндії, що героїчно капітулювала перед Сталіним.
Україна не зазнала поразки на полі бою. Сама, без жодної істотної допомоги в перші шість місяців війни, вона зламала всі плани недолугого псевдодзюдоїста.
Україна має найпотужнішу і найбільшу армію в Європі. Попри всі негаразди з недосконалою системою мобілізації, ЗСУ продовжують комплектуватися.
Більше третини військовослужбовців морально вмотивовані знищувати загарбників. У кожного є свої рахунки — за скалічені долі, пограбоване майно, загиблих дітей, загиблих побратимів.
Символ нашої незламності — це історія українського спротиву.
Якщо доведеться, воювати буде вся Україна, десь 28 млн (після окупації і втечі всіх ухилянтів).
У війні з московитами 1944-1960 років загинуло з обох боків 150 тис., ще понад 600 тис. було ув’язнено й депортовано.
Останній масштабний організований бій відбувся у квітні 1960 року, а останній партизан здався у 1991 році.
Уявіть собі, що відбудеться зараз, коли частина війська, озброєна до зубів найсучаснішими кібертехнологіями, чинитиме спротив.
Наші оператори FPV-дронів легко знищать будь-яку ворожу техніку, навіть найновіші західні зразки, якщо вони опиняться на боці кремлівського тирана.
Давайте чітко скажемо: українці ніколи не здадуться. Масштаби опору серед нашого активного населення на порядок більші, ніж, наприклад, спротив у Франції під час Другої світової війни.
Це стосується не лише нашої влади чи наших військових – це стосується кожного українця, у кожному місті, кожному селищі. Наші люди розуміють, що поставлено на карту, і вони боротимуться за свої домівки, свої родини та свою свободу.
Ніхто з нас не хоче воювати, але у нас немає вибору. Жоден із моїх солдатів не є професійним військовим. Це звичайні люди — батьки, чоловіки, сини, — у яких були життя, робота і мрії до цієї війни.
Ніхто з них не хоче бути на полі бою. Вони хочуть бути вдома зі своїми дітьми, зі своїми родинами. Але вони також розуміють сувору правду: капітуляція не вирішить цю проблему. Служити росії — ще гірша доля.
Люди іноді запитують: «Чому ви не ведете переговори? Чому не укладаєте угоду?» Але давайте будемо чесними – яку угоду? З ким? Капітуляція не приносить миру…https://www.facebook.com/share/p/1LTUWCtSnV/
Поки є росія, рф, доти буде війна. Це аксіома.
Лише розваливши СРСР, демократичний світ уник загрози ядерного апокаліпсису і отримав надію на тривалий мир.
Світ без воєн – утопія. За даними дослідників, за 3600 р. до н.е. людство провело лише 292 роки без війни.
Це означає, що більшість часу у людській історії була заповнена війнам.
Хоч людина за своєю сутністю історична, ми почали забувати історію, а росія без воєн не може існувати.
Сьогодні вже стільки наламали списів навколо путіна, трампа та Сі, шукаючи істинну причину нинішнього лихоліття в Україні, що забули про елементарне: тоталітарні режими не можуть існувати одне без одного: мається на увазі росія і КНР.
Як чоловічий дітородний орган не продуктивний без двох, парних, двояйцевих, тестикул, так нинішні диктатури не проживуть і десятиліття, коли одна з них кане в Лету. Тому й тримаються разом.
Як два помножити на два дорівнює чотири, так зрозуміло: досить розвалити федерацію і лишити московію наодинці, як з і торії планети никне найчтрашніший ворог миру – москва.
Але нехай про це розмишляють експерти. У нас їх тьма, і всі розумні заднім числом. Мене цікавить фронт, думка військових, чи виживе Україна. Одному з них – слово:
…Син мого друга і бойового товариша пішов воювати. Йому з його болячками і зором буде важко, але він крутий айтішник і знайде своє місце в армії.
Ухилянти і зрадники плекають надії, «чьто ето вот всьо закончіцца».
Не закінчиться, не сподівайтеся. Як би не намагалися здати Україну, вона не здасться. Процес формування нації став безповоротним. Капітуляція перед агресивним варварством і на його умовах неможлива, що б не підписували там трампи з віткоффами та іншими венсами.
Це не моя особиста упереджена думка. Україна дуже сильно відрізняється від Франції, що ганебно капітулювала перед Гітлером, і навіть від Фінляндії, що героїчно капітулювала перед Сталіним.
Україна не зазнала поразки на полі бою. Сама, без жодної істотної допомоги в перші шість місяців війни, вона зламала всі плани недолугого псевдодзюдоїста.
Україна має найпотужнішу і найбільшу армію в Європі. Попри всі негаразди з недосконалою системою мобілізації, ЗСУ продовжують комплектуватися.
Більше третини військовослужбовців морально вмотивовані знищувати загарбників. У кожного є свої рахунки — за скалічені долі, пограбоване майно, загиблих дітей, загиблих побратимів.
Символ нашої незламності — це історія українського спротиву.
Якщо доведеться, воювати буде вся Україна, десь 28 млн (після окупації і втечі всіх ухилянтів).
У війні з московитами 1944-1960 років загинуло з обох боків 150 тис., ще понад 600 тис. було ув’язнено й депортовано.
Останній масштабний організований бій відбувся у квітні 1960 року, а останній партизан здався у 1991 році.
Уявіть собі, що відбудеться зараз, коли частина війська, озброєна до зубів найсучаснішими кібертехнологіями, чинитиме спротив.
Наші оператори FPV-дронів легко знищать будь-яку ворожу техніку, навіть найновіші західні зразки, якщо вони опиняться на боці кремлівського тирана.
Давайте чітко скажемо: українці ніколи не здадуться. Масштаби опору серед нашого активного населення на порядок більші, ніж, наприклад, спротив у Франції під час Другої світової війни.
Це стосується не лише нашої влади чи наших військових – це стосується кожного українця, у кожному місті, кожному селищі. Наші люди розуміють, що поставлено на карту, і вони боротимуться за свої домівки, свої родини та свою свободу.
Ніхто з нас не хоче воювати, але у нас немає вибору. Жоден із моїх солдатів не є професійним військовим. Це звичайні люди — батьки, чоловіки, сини, — у яких були життя, робота і мрії до цієї війни.
Ніхто з них не хоче бути на полі бою. Вони хочуть бути вдома зі своїми дітьми, зі своїми родинами. Але вони також розуміють сувору правду: капітуляція не вирішить цю проблему. Служити росії — ще гірша доля.
Люди іноді запитують: «Чому ви не ведете переговори? Чому не укладаєте угоду?» Але давайте будемо чесними – яку угоду? З ким? Капітуляція не приносить миру…https://www.facebook.com/share/p/1LTUWCtSnV/