133 роки тому, 31 грудня 1892 р. у Кибинцях на Полтавщині народився Михайль Семенко (1892-1937) – визначний український поет
ПІДЗЕМКА
Subway, Metro, Untergrund, підземка –
які чудесні потвори – плюс ще 1000-тонний кран!
Це ж не урбанізм тільки, а якась індустріалізована істерика
для наших радянських хуторян!
– От би підземку в Харкові!
– От би Subway у Києві!
– От би в Москві Untergrund чи хоч там Metro!
Чи чув коли, чи знав коли,
щоб вулиці пощерблені
у нас асфальт покрив би –
ото було б добро!
Не одставав і я в своїй уяві зляканій,
молився індустрії я і зараз ще молюсь.
Але зітер тепер з лиця
я
рівчаки заплакані:
як у Берліні –
в нас в Харкові таксі і
омнібус.
У Кельні, і у Дрездені, і в Гамбурзі, і в Ляйпцігу –
ви уявіть собі: ні Subway, ні Metro!
Але до Унтергрунду – всього лиш кілька станцій,
все одно що із Бахмача – у Хорол.
І буде до метра паризького – дороги ніч од Кибенець,
і буде день і ніч куріти Ромодан, –
– і буде НАШ Берлін,
– і буде НАШ Нью-Йорк,
підземками прогризені –
і загуде підземками
комуна – Дніпрельстан.
БАБУСИНІ ІМЕНИНИ
Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей.
Як колись ждали, як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиків і гусей.
В тіні абажура – скільки померлих тінів –
Родичів, знайомих, нарочито званих.
Повна хата розмов і гомону у теплім тремтінні,
Тепер – свідки останні – старі дідівські дивани.
Образи, вигуки, милі старосвітські інтимності.
Тихо, тихо, мов в усі.
Боже, всьому минулому – подай твої святі милості!
Сьогодні – іменини моєї бабусі.
ЗАПИТАННЯ
Я хтів би знать – що є життя?
Хто засвітив на небі зорі?
В натхненному бурхливоморі
Сумує людське почуття.
Життя не є цвітучий гай.
Життя є вулиця шумлива.
Автомобіль або трамвай
Тебе роздавить – будь щасливий.
І ходимо як комашня,
Не бачим зор у синім небі.
Нас гнітить, душить метушня!
Не треба!
Михайль Семенко
Ганна Черкаська
#українці #постаті #митці #футуристи #Семенко