1 січня 1909 року у селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священика народився лідер Організації Українських націоналістів Степан Бандера.

Народився Степан Андрійович Бандера в селі Старий Угринів на теперішній Івано-Франківщині 1 січня 1909 року. Батько майбутнього ватажка УПА був освіченою людиною – свого часу закінчив богословський факультет Львівського університету. Греко-католицький священик, парох у Старому Угринові. Мати – теж із давньої священицької родини. Тому Степанове дитинство минало в атмосфері духовності, щирого патріотизму та суспільно-культурних зацікавлень. Удома була велика бібліотека. У гості часто навідувалися відомі люди – представники тодішньої ділової еліти, інтелігенція, громадські діячі. Тим часом просто через їхнє село рухалися фронти Першої світової. На Степанових очах пробувала стати на ноги молода українська держава:

“Від листопада 1918 р. наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки – Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію моєї національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу, в січні 1919 р”. (Автобіографія Степана Бандери).

Проте революційні вітри не завадили Степанові вступити до української гімназії й успішно там навчатися – життя без освіти в їхній родині ніхто навіть не припускав. Уже в третьому класі Степан стає активним учасником “Пласту” – і це теж, певно, справило значний вплив на становлення його поглядів та на розвиток лідерських якостей. Бандера-підліток віддає перевагу активному способу життя: він бігає, плаває, займається лижами, грає в шахи, залюбки проводить час у тривалих мандрівках, а ще – співає в хорі, грає на гітарі й мандоліні. І все встигає! Навіть нині таке дитинство – дорога якщо й не в лідери нації, то принаймні в крісло успішного топ-менеджера. До слова, Бандера ще й не курив і не вживав алкогольних напоїв!

1927 року він успішно складає матуру (випускні іспити) та збирається вступати до Української господарської академії в Подебрадах, Чехословаччина. Одначе польська влада відмовляє потенційному абітурієнтові в отриманні закордонного паспорта. Може, це й був перший кілочок, загнаний між Бандерою і Польщею?

Степан на деякий час залишається в рідному селі. Мабуть, не знайдеться такої сфери суспільно важливої діяльності, до якої він не долучився: працював у читальні “Просвіти”, вів аматорський театральний гурток і самодіяльний хор, заснував товариство руханок “Луг”, був одним із засновників перших тамтешніх кооперативів. Паралельно з цими корисними та здоровими справами Бандера вже в цей час долучився й до справ небезпечних, хоч, певно, й захоплюючих: керував організацією та вишколом молодих учасників підпільної Української військової організації (УВО) у навколишніх селах.

У вересні 1928 Степан Бандера від’їжджає до Львова учитися на агрономічному відділі Високої Політехнічної Школи. Однак уже в цей час молодий націоналіст куди більше часу приділяє не навчанню, а важливішим, на його думку, справам: “Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонювала мене щораз більше, відсуваючи на другий плян навіть завершення студій. Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, я вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західньо-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО)” (Автобіографія Степана Бандери).
Далі: https://www.facebook.com/share/p/1BfGmypyey/

Джерело: Діаспора.UA