Серед учасників бою під Крутами дослідники не знайшли уродженців Харкова чи Харківщини. Втім, Харків усе одно присутній у цій історії. Для багатьох крутянців саме тут їхні біографії перетнулися з совєтською репресивною системою.

У 1930 році газета «Український голос», яку видавала українська діаспора в Канаді, писала про сімох студентів-крутянців, узятих більшовиками в полон і доправлених до харківського шпиталю з метою вербування. Усім сімом вдалося втекти. Однак надалі уникнути переслідувань вдалося не всім.

• Олександр Гайдовський-Потапович після втечі з харківського шпиталю воював у лавах армії УНР, згодом емігрував. В еміграції був активним у скаутському русі, а 1938 року долучився до загонів «Карпатської Січі».

• Валентин Отамановський, учасник бою під Крутами та історик, після поразки УНР був репресований у справі «Спілки визволення України» й відбув покарання в таборах. Із 1958 року жив у Харкові, де викладав латину в медичному інституті.

• Іван Грушецький, учасник бою під Крутами, після окупації України більшовиками був заарештований і ув’язнений у харківській тюрмі нквд. Подальша його доля залишається невідомою.

• Семен Могила, хорунжий армії УНР, після участі в бою під Крутами продовжив воювати на українському боці, згодом був залучений до антисовєтського підпілля. Заарештований совєтськими органами, засуджений у Харкові до розстрілу.

• Іван Шарий, випускник Київського університету Святого Володимира та учасник бою під Крутами, після легалізації в УСРР викладав українську мову. 1929 року його заарештували у справі «Спілки визволення України», доправили до Харкова й розстріляли одразу після суду.

Пам’ятаймо про Героїв.

Ніколи не пробачаймо їхньої загибелі росії.

Радіо Накипіло