Станом на зараз жодного офіційного підтвердження замаху на Володимира Алєксєєва не існує
Алєксєєв – не просто кадровий генерал і не "ще один" розвідник. Це менеджер насильства стратегічного рівня, людина, яка роками поєднувала доступ до спецоперацій, неформальних військових структур і політичного кураторства. Саме через нього "Вагнер" із маргінального утворення перетворився на напівдержавний інструмент – з логістикою, легалізованими каналами постачання, африканськими контрактами й політичним прикриттям. У вузькому колі його й називали "повитухою" Пригожина: без ГРУ не було б ані цього проєкту, ані його стрімкого зростання.
Кадри з Ростова у червні 2023 року, де Алєксєєв разом з Євкуровим намагається зупинити Пригожина перед походом на Москву, – це не випадковий епізод, а момент істини. Тоді ГРУ ще намагалося врятувати свій актив, не доводячи ситуацію до публічного знищення. Після провалу заколоту логіка системи змінилася. "Вагнер" перестав бути інструментом і став загрозою. А в російській моделі управління актив, який вийшов з-під контролю, підлягає утилізації. Загибель Пригожина й Уткіна – прямий наслідок цієї логіки. Хто саме координував операцію – предмет дискусій, але Алєксєєв точно був у колі тих, хто закривав політичні та оперативні "хвости".
Якщо інформація про замах підтвердиться – і йдеться не про побутовий інцидент, а про стрілянину в під’їзді чи паркінгу, – це означатиме продовження внутрішньої війни російських еліт. Ліквідують не опозицію і не "ворогів режиму", а своїх – тих, хто знає надто багато і був вузловою фігурою в тіньовій архітектурі спецоперацій. Це також сигнал про подальше стискання автономії ГРУ: після 2023 року ФСБ та адміністративно-політичний блок системно відтісняють військову розвідку, а удар по Алєксєєву виглядатиме як удар по старій "вагнерівській" мережі впливу. І, нарешті, це класична зачистка свідків – людей, які знали повну картину по Україні, Сирії, Африці й внутрішніх спецопераціях.
Для України це корисно, не емоційно, а структурно. Ослаблення ГРУ означає гіршу координацію диверсій, агентурних мереж і складних операцій, зниження швидкості ухвалення рішень і зростання недовіри всередині силового блоку РФ. Водночас ілюзій бути не повинно: хаос у російських спецслужбах не означає їх зникнення – система компенсує втрати масою, жорстокістю і примітивним тиском.
Поки що ми маємо лише сигнали, а не факти. Якщо замах реальний, це не "теракт" і не зовнішній слід, а черговий епізод самопоїдання російської силової вертикалі. Саме такі процеси, повільні й внутрішні, руйнують РФ ефективніше за будь-які декларації. Пальці можна тримати схрещеними. Але важливіше – тримати холодну голову і уважно дивитися, хто буде наступним.
Віктор Ягун

