Уроки історії.

Останні дні по псевдохарківським каналам котиться хвидя “побєдобесія”! 3 лютого радянські війська звільники Куп'янськ, 5 лютого — Ізюм, 10 — Вовчанськ, 16 — Харків. Але є невеличке зауваження — все так, але це було “ПЕРШЕ” звільнення, яке завершилось черговою катастрофою Радянської Армії. Не такою масштабною, як рік раніше, у 1942, але радянська влада не вивчила попередні уроки.

Після перемоги під Сталінградом радянське командування повірило, що німецький фронт остаточно розвалений. Розпочалася масштабна наступальна операція «Зірка». ЇЇ мета – вибити німців з Харкова, Бєлгорода та Курська, а потім відрізати групу армій «Південь» від Дніпра.
Поки радянські війська, виснажені довгим наступом, просувалися на захід, німецький фельдмаршал Еріх фон Манштейн готував пастку. Він дочекався, поки радянські лінії постачання розтягнуться, а підрозділи втратять ударну силу. 20 лютого німці завдали раптового удару по розтягнутих колонах Південно-Західного фронту. 15 березня німці повторно взяли Харків.

Причини поразки радянських військ
Поразка під Харковом у березні 1943-го стала «холодним душем» для Червоної армії. Основні причини:

Недооцінка ворога. Радянське керівництво вважало, що німці тікають до Дніпра, хоча ті лише перегруповувалися.
Відрив від тилів: Танкові частини пішли вперед на 200-300 км, залишившись без пального, боєприпасів та прикриття з повітря.
Виснаження: Дивізії, що входили в Харків, мали некомплект у 50-70%. В деяких полках залишалося по 10-15 справних танків.
Проблеми управління та координації
Швидкий наступ призвів до розривів між арміями й фронтами, слабкої взаємодії піхоти й танкових частин, недостатнього прикриття з повітря.
Геній Манштейна: Німецьке командування використало тактику «рухомої оборони» — відступити, щоб виманити ворога на відкритий простір і вдарити в боки.

Харківський напрямок🇺🇦

Підтримайте нас підпискою @kharkivnapriamok