Подивіться уважно на ці обличчя на фото. Ці молоді люди могли б спокійно будувати кар'єру чи жити у власне задоволення, але вони обрали шлях, який вів або до волі, або до в'язниці. Саме вони у лютому 1900 року в Харкові створили те, що назавжди змінило вектор нашої історії — першу політичну партію Наддніпрянської України.

Тоді, на таємній «Раді чотирьох», студенти Антонович, Камінський, Мацієвич та Русов вирішили: час простого просвітництва минув, настав час боротьби. Їхньою ідейною зброєю стала брошура адвоката Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Тільки вдумайтеся: понад сто років тому ці хлопці вже чітко артикулювали маніфест: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ».

Їхні методи нагадували пригодницький роман. Вони розвозили нелегальну літературу на велосипедах, викидали пакунки з вікон потягів і ховали заборонені книжки навіть у копиці сіна, щоб селяни знаходили їх під час роботи. «Як снігом було засіяно їхніми листками Україну», — писали тодішні газети.

Ось кілька думок, якими вони жили:

● «Ми виступаємо в ім'я України для України!»

● «Все, що йде поза рами нації, є або фальш, або шкідлива утопія».

● «Ми боремося за право бути господарями на власній землі».

Але за ці переконання доводилося платити. Життя рупівців — це постійні обшуки посеред ночі, виключення з університетів та арешти. Царська охранка полювала на них як на найнебезпечніших ворогів, адже ідея незалежності була для імперії страшнішою за будь-яку зброю. Вони діяли в умовах жорсткого підпілля, зшиваючи Україну мережею осередків від Києва до Лубен.

Сьогодні, коли ми знову захищаємо свій дім, приклад цих молодих інтелектуалів нагадує: великі зміни починаються з віри кількох людей. Ми продовжуємо шлях, розпочатий тоді в Харкові, і кожна наша дія сьогодні наближає ту саму вільну Україну, про яку вони мріяли в холодні лютневі дні 1900 року. Наша сила — у пам'яті та мужності нашої боротьби.

Джерело: Українська перемога