Україна не йде на територіальні поступки не через емоції і не через "упертість", а через холодну логіку безпеки та права. Якщо сьогодні агресор отримує чужу землю силою, завтра цей сценарій повториться в іншій країні. Це означає кінець міжнародного права і початок епохи воєн за кордони.

Є й практичний вимір. Кожен окупований регіон перетворюється на військовий плацдарм для нових атак – ми це вже бачили після Мінських угод. На цих територіях залишаються наші люди, які проходять через репресії, депортації і примусову "паспортизацію". Поступка означає фактично відмову держави від власних громадян.

Є економіка. Це порти, електростанції, логістика, корисні копалини. Втрата їх робить Україну слабшою і залежною – а слабкість завжди провокує нову агресію.

І є історичний урок Європи: політика "умиротворення" агресора у 1938 році не принесла миру, а лише відклала ще більшу війну.

Тому Україна воює не за шматок карти. Вона тримає принцип: кордони не можна змінювати силою. Бо коли цей принцип зникає, зникає безпека всієї Європи – і тоді війна приходить до кожного дому. 🇺🇦

Віктор Ягун