Спостерігаємо, як розгортається класичний американський військовий каток, який зараз методично, готується розчавити іранські амбіції та попутно помножити на нуль російську економіку.

США перекидають у Перську затоку другу амфібійну ударну групу на чолі з універсальним десантним кораблем USS Boxer (LHD-4), який супроводжують десантні транспорти-доки USS Portland (LPD-27) та USS Comstock (LSD-45). На борту знаходиться 11-й експедиційний загін морської піхоти (MEU) – це понад 2500 елітних бійців, підкріплених конвертопланами MV-22 Osprey, важкими транспортниками CH-53E Super Stallion, ударними гелікоптерами AH-1Z Viper та, що найважливіше, винищувачами п'ятого покоління F-35B.

І ця армада йде не на порожнє місце, бо в регіон вже прямує група на чолі з USS Tripoli (LHA-7) та 31-м експедиційним загоном. У сумі це дає автономний ударний кулак з понад 5000 елітних штурмовиків і кількох десятків F-35B, які перетворюють ці кораблі на повноцінні легкі авіаносці.

Прикривати і забезпечувати цю операцію буде розгорнута в зоні відповідальності 5-го флоту США авіаносна ударна група (CSG) зі складу ВМС, а також стратегічна та тактична авіація з авіабаз Аль-Удейд у Катарі та Аль-Дафра в ОАЕ. Це тотальне, беззаперечне домінування в повітрі, на морі та в радіоелектронному спектрі.

Головна ціль цього зосередження сил – іранський острів Харг, розташований всього за 25 кілометрів від узбережжя, через нафтоналивні термінали якого проходить 90% усього іранського експорту сирої нафти.

Логіка майбутньої операції максимально прагматична: ніхто не збирається вести довгі переговори. Спочатку масований удар крилатими ракетами Tomahawk з підводних човнів (SSGN) та есмінців класу Arleigh Burke по залишкам іранських системах ППО (якщо вони ще десь залишилися), паралельне дозачистка берегових протикорабельних ракетних комплексів та радарних станцій (якщо є що зачищати).

Далі ескадрильї F-35B та ударні гелікоптери Viper банально випалюють залишки москітного флоту швидкісних катерів Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Після повного придушення опору, десант на катерах на повітряній подушці (LCAC) та конвертопланах бере під фізичний контроль сам острів Харг та ключові точки на іранському узбережжі вздовж Ормузької протоки.

Жодних шансів у іранських проксі чи регулярних сил проти скоординованої роботи мережево-центричної армії США немає – це буде сухий, методичний відстріл цілей із подальшою зачисткою території. Фізичне захоплення Харга означає миттєве перерізання економічної яремної вени Тегерана, повне позбавлення їх валютної виручки від нафти і перетворення режиму аятол на абсолютного банкрута за лічені тижні.

А тепер щодо найголовнішого – що силове розблокування Ормузької протоки і ліквідація іранської загрози означає для Росії.

Звичайна людина могла б подумати, що зупинка іранської нафти підніме світові ціни, але реальна макроекономіка працює інакше, і тут починається справжнє знущання з російських бюджетних планів.

Наразі в ціну кожного бареля нафти марки Brent закладено так звану "війкову премію за ризик" – глобальний страх перед тим, що Іран атакує такнкери які йдуть протокою, через яку щодня проходить понад 20 мільйонів барелів нафти (близько 20% світового споживання).

Як тільки морська піхота США бере протоку під контроль, а іранський режим виявляється економічно та військово розчавленим та паралізованим, цей геополітичний ризик стрімко падає до абсолютного нуля.

Саудівська Аравія, ОАЕ та Кувейт отримують 100% гарантію безпеки своїх танкерів від будь-яких атак. Щоб заповнити вакуум від зникнення іранської нафти і захопити її частку ринку, Ер-Ріяд та Абу-Дабі миттєво розпаковують (як обіцяли) свої величезні резервні потужності видобутку (spare capacity), викидаючи на ринок додаткові 3-4 мільйони барелів на добу дешевої у видобутку арабської нафти. Світовий ринок, заспокоєний жорсткою американською гегемонією та надлишком безпечної пропозиції, реагує обвалом: ціна на еталонну нафту Brent неминуче пробиває дно, падаючи до рівня 50-60 доларів за барель.

Для російської екон…https://www.facebook.com/share/p/173wCmYkKU/