Сили оборони України системно ламають російський план на весняну кампанію
Командування зс росії кинуло війська у чергову хвилю масованих штурмів, розраховуючи продавити оборону кількістю. За кілька днів понад шість сотень атак. Але результат виявився типовим для цієї війни: просування мінімальне, втрати максимальні. Фактично російська армія знову вперлася у головну проблему — вони можуть кидати людей у бій, але не можуть отримати стратегічний результат.
І саме тому паралельно з наступом Кремль вже почав готувати інформаційне виправдання його провалу. Це стара російська тактика: спочатку створити завищені очікування, потім пояснити поразку "зрадою Заходу", "нерівними умовами" або "підступами України". Тобто вони воюють не тільки на полі бою, а й за пояснення власних невдач.
Ще один дуже показовий сигнал — проблеми з людьми. Росія вже фактично визнає, що добровольців не вистачає. Тому почали активно затягувати в армію мігрантів, ставлячи їх перед вибором: або проблеми з документами і виживанням у росії, або контракт і фронт. Це дуже характерний показник. Сильна армія так не комплектується. Так комплектується армія, яка вже починає відчувати кадрове виснаження.
До цього додається і підготовка нових резервів. Аналітики говорять, що росія може найближчим часом кинути на фронт додатково мобілізованих, зокрема тих, кого тримали у Криму. Це теж не про силу. Це про те, що наявних ресурсів вже не вистачає для підтримання темпу бойових дій.
Окремо варто говорити про моральний стан російської піхоти. Навіть самі мобілізовані визнають просту річ: шанс повернутись додому у них є тільки у трьох випадках — важке поранення, втеча або смерть. Це дуже точна характеристика ставлення російської системи до власних солдатів. Людина там — це ресурс, який просто витрачають.
І на цьому фоні стає зрозуміло головне.
Росія сьогодні воює не якістю, а масою. Не плануванням, а тиском. Не технологіями, а кількістю штурмових груп. Але проти цього стоїть українська армія, яка вже навчилася воювати проти чисельно більшого противника і зривати його замисли.
Саме тому Москва зараз діє одразу у трьох напрямках: кидає нові сили на фронт, шукає нових людей для війни і одночасно намагається переконати світ, що нібито ситуація складається на її користь. Це класична поведінка сторони, яка не може виграти швидко і намагається виграти час.
Якщо сказати просто: росія намагається дотиснути ситуацію, а Україна ламає їй темп.
І головний висновок тут дуже тверезий. Кремль не відмовився від своїх цілей. Але можливостей досягти їх швидко у нього стає все менше. Тому війна все більше переходить у фазу виснаження, де виграє не той, хто голосніше говорить, а той, хто довше тримається.
А зараз тримається саме Україна. І саме це руйнує головний російський розрахунок — що ми втомимось раніше.
Віктор Ягун