Поранений філософ

Так сталося, що вже, як мінімум, протягом року я, прогулюючись по вулиці Римарській, мимоволі віталась з Григорієм Савичем Сковородою, який з величезного розкішного муралу розсіяно вдивлявся крізь мене в якусь далеку філософську безодню. І ось нещодавно я йду Римарською і відчуваю, що щось тут не так. Якийсь неприємний холодок у спині. Піднімаю очі і – завмираю.

Моторошно. Не знаю, в який день і як цей мурал було пошкоджено. Чи то через постійні обстріли, чи то справа грозного Зевса, чи просто розпис “психологічно” не витримав випробування часом.

Обличчя досі впізнавано. Хоча немає очей (мабуть, мандрівний філософ не бажає бачити, що відбувається в місті Ха) і вуст (ймовірно, Григорій Савич втратив дар мовлення). Вціліло лише вухо, що майже кожного дня змушено чути виття сирен і свист шахедів.

Вдивляюсь в цей портрет “пораненого” філософа та думаю: чимось і все наше місто зараз на нього схоже: ми не хочемо бачити війну і говорити про неї, але існує аудіальне насилля: звуки війни. Як від них позбавитися?

Лідія Стародубцева