1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства…

1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства...
1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства...
1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства...
1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства...

1618 року наші пращури-козаки разом із польсько-литовськими союзниками спустошували терени Московського царства і ледве не захопили саму “Білокам’яну”.
На світанку 11 жовтня 1618 року (1 жовтня за старим стилем – на передодні свята Покрови Пресвятої Богородиці) розпочався штурм Москви. То був кульмінаційний і, певно, найзагадковіший епізод усієї кампанії. Полякам і козакам вдалося дійти до Арбатських воріт, але далі атака зупинилася. Польський офіцер Бартоломей Новодворський вже закладав вибухівку під ворота, але дістав поранення з мушкета і був змушений залишити поле бою.
Досі вельми поширеною є версія, нібито українських козаків вразив передзвін московських церков, і вони вирішили не воювати далі проти “братів-православних”. До речі, творцем цієї теорії, за яку радісно вхопилися російські пропагандисти, був український вчений XIX століття, ректор Київського університету Михайло Максимович. Він писав: “Когда Москва звоном колоколов своих позвала православный народ к заутрене на праздник Покрова, руки осаждавших ее казаков невольно поднялись на крестное знамение”.
Проте це сентиментальне пояснення було майже одразу розкритиковане іншими істориками. Адже чомусь і до, і після подій 1618 року релігійний чинник аж ніяк не заважав українцям воювати проти росіян. Причому, не тільки на боці поляків-католиків, але і шведів-протестантів, і татар-мусульман.

Більш реалістичними видаються такі версії:
1) штурм здійснювався недостатніми силами і зазнав невдачі, а оточення Владислава вимагало якнайшвидше замиритися з московитами на вигідних умовах, допоки не розпочалася зима;
2) Сагайдачний припинив атаку, дізнавшись, що поляки вирішили не виконувати своїх обіцянок перед українськими козаками;
3) Сагайдачний припинив атаку, бо не бажав надмірного посилення Речі Посполитої за рахунок вкрай слабкої Московії. Адже у випадку цілковитої перемоги поляки могли перейти в наступ на права українського козацтва і православного населення;
4) Сагайдачний плекав надії організувати спільний козацько-московський похід проти Кримського ханства.
Далі:
https://www.facebook.com/share/p/17FGFvUhmE/