Дуже смішить оце московське “Кієво-Печьорськая лавра” чи “Печьорській район Кієва”.
Дуже смішить оце московське "Кієво-Печьорськая лавра" чи "Печьорській район Кієва".
Печора – це річка в Республіці Комі, Північно-льодовитий океан.
А печера – це заглиблення в землі. Так що російською буде "Кієво-Пєщєрная Лавра".
І це – досить типова ситуація. Візьмемо, наприклад, "комендантский час", який московити позичили у нас без перекладу, хоча по-їхньому це буде "комєндантскоє время". Зате ми взяли отой "час" та переклали з російської як "година" і вийшов дивний покруч – комендантська година, яка зовсім не година.
Ну а приказка "сєсть в калошу" дивує кожного і всіх, аж поки згадаєш, що українською говорять "сісти в калюжу". Здогадалися? Правильно, московити не розуміючи, що таке "калюжа", звели її до калоші, хоча сісти в калошу неможливо – хіба на калошу.
Або ж теж досить дивний фразеологізм "нє на того напалі". Чого це раптом хтось на когось напав? Ну а потім розумієш, що це недочуте українське "напалися". Не на того напалися, тобто трапили. І все стає на свої місця. Не на того напалися – але слово "напалися" не зрозуміле московиту, тому він орієнтується фонетично. І виходить "нє на того напалі".
А от вам іще "в піку", тобто демонстративно всупереч. Українське "в пику", тобто в морду цілком зрозуміле, а от російською "піка" – це масть у картах.
Є й кальки з білоруської – наприклад, "дурость нєсусвєтная". Сусвєтний – білоруською означає всесвітній. Тобто в оригіналі була дурість всесвітня, але доліпили частку "нє", щоб звучало негативно.
Гадаю, ви зможете додати подібних прикладів у коментах.
Такі картонні вирази виказують неприродню, штучно створену мову. Бо, нагадаю, перший словник російської мови Державін і Ко виписали з церковнослов'янських книг, які привезли з Києва. І це не вигадка, а офіційна інформація. Саме так і було. Вони виписували церковнослов'янські слова, з яких і робили російську мову. Саме тому в ній по сьогодні мало не половина церковнослов'янської лексики.
А вже потім почали додавати українські, польські, татарські та чуваські слова, щоб створити правдівий і могучій.
Ну а за рік до виходу цього "Словника" було опубліковано "Енеїду" Котляревського, написану цілком сучасною нам із вами українською мовою.
Отака вона, мовна реальність.
Печора – це річка в Республіці Комі, Північно-льодовитий океан.
А печера – це заглиблення в землі. Так що російською буде "Кієво-Пєщєрная Лавра".
І це – досить типова ситуація. Візьмемо, наприклад, "комендантский час", який московити позичили у нас без перекладу, хоча по-їхньому це буде "комєндантскоє время". Зате ми взяли отой "час" та переклали з російської як "година" і вийшов дивний покруч – комендантська година, яка зовсім не година.
Ну а приказка "сєсть в калошу" дивує кожного і всіх, аж поки згадаєш, що українською говорять "сісти в калюжу". Здогадалися? Правильно, московити не розуміючи, що таке "калюжа", звели її до калоші, хоча сісти в калошу неможливо – хіба на калошу.
Або ж теж досить дивний фразеологізм "нє на того напалі". Чого це раптом хтось на когось напав? Ну а потім розумієш, що це недочуте українське "напалися". Не на того напалися, тобто трапили. І все стає на свої місця. Не на того напалися – але слово "напалися" не зрозуміле московиту, тому він орієнтується фонетично. І виходить "нє на того напалі".
А от вам іще "в піку", тобто демонстративно всупереч. Українське "в пику", тобто в морду цілком зрозуміле, а от російською "піка" – це масть у картах.
Є й кальки з білоруської – наприклад, "дурость нєсусвєтная". Сусвєтний – білоруською означає всесвітній. Тобто в оригіналі була дурість всесвітня, але доліпили частку "нє", щоб звучало негативно.
Гадаю, ви зможете додати подібних прикладів у коментах.
Такі картонні вирази виказують неприродню, штучно створену мову. Бо, нагадаю, перший словник російської мови Державін і Ко виписали з церковнослов'янських книг, які привезли з Києва. І це не вигадка, а офіційна інформація. Саме так і було. Вони виписували церковнослов'янські слова, з яких і робили російську мову. Саме тому в ній по сьогодні мало не половина церковнослов'янської лексики.
А вже потім почали додавати українські, польські, татарські та чуваські слова, щоб створити правдівий і могучій.
Ну а за рік до виходу цього "Словника" було опубліковано "Енеїду" Котляревського, написану цілком сучасною нам із вами українською мовою.
Отака вона, мовна реальність.
Брати Капранови