“А тим часом гайдамаки ножі освятили”

14 квітня 1768 року запорожці Максим Залізняк та Іван Гонта освятили ножі в Мотриному монастирі в Холодному Яру.
Так розпочалось повстання гайдамаків проти поляків під назвою Коліївщина. Воно супроводжувались масовою різаниною євреїв, католиків та уніатів. Було придушене через місяць російськими військами.
У 1768 році польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Польські шляхтичі на спротив утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії.
Запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вирушив у похід. Їм швидко вдавалося завойовувати нові міста і нарощувати власні сили. Біля Умані до них приєднався загін Івана Гонти, який спочатку виступав на польській стороні. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів. Повстання загрожувало перекинутися на землі Речі Посполитої, Лівобережну Україну і на Запорожжя. Російський і польський уряди вирішили спільними зусиллями вести боротьбу проти повстанців.
У другій половині червня 1768 року російські війська разом з армією Речі Посполитої розпочали каральні акції проти гайдамаків.
26 червня 1768 року російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців Залізняка і Гонту, а їхні загони роззброїли.
Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, є інформація, що 151 гайдамакам відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського — посаджено на палю.
Після сильних тортур у селі Сербах Іван Гонта був страчений. Залізняка та інших учасників повстання судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання – удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках і заслання на досмертну каторгу в Сибір.

Ігор Царик