Останнім часом нам все частіше розповідають, що лише через залучення іммігрантів з Африки, Близького Сходу і Південної Азії ми зможемо подолати демографічну кризу та вирішити повоєнні економічні проблеми.
Але математика проста: імміграція плюс низький рівень народжуваності серед корінного населення дорівнюють заміщенню населення з часом.
І що би там не говорили – це є прямим та результатом політичних рішень.

Для прикладу розглянемо дослідження "Long-Term Fiscal Impact of Immigrants in Netherlands, Differentiated by Motive, Source Region and Generation" про те, як культурні відмінності впливають на адаптацію та економічну спроможність мігрантів.
(Посилання в першому коментарі).

Основна мета даного дослідження – оцінити, які фінансові наслідки несе імміграція для державних доходів та витрат, залежно від походження мігрантів, їх мотивів для переїзду та рівня освіти з огляду на вікові групи, типи податків, соціальні виплати та витрати на суспільні блага.

Що таке культурна дистанція?

Культурна дистанція – це різниця в соціальних нормах, звичках, мовах, цінностях та загальноприйнятих моделях поведінки між країною, звідки приїхав мігрант, та країною, до якої він переїхав.
Чим сильніші ці відмінності, тим складніше мігрантам освоюватися в новій країні, знаходити престижні та високооплачувані робочі місця, а отже, робити вагомий внесок в економіку країни, що приймає.

Головні результати дослідження:
– Лише 20% мігрантів у Нідерландах за своє життя роблять позитивний фінансовий внесок у бюджет. Це означає, що їхні податкові відрахування та участь в економіці перевищують витрати держави на їхню адаптацію та підтримку.

– Найбільш успішними у плані адаптації та фінансової віддачі є мігранти з країн із меншою культурною дистанцією. Це громадяни Скандинавії, США, Канади, Франції, Японії та Австралії. Вони швидко освоюють мову, знаходять роботу та починають приносити користь економіці.

– У той же час вихідці з країн з великою культурною дистанцією, наприклад, з Африки, Близького Сходу та Південної Азії, часто стають одержувачами соціальних допомог і потребують додаткових витрат на адаптацію. Ці групи найчастіше стикаються з труднощами на шляху до повної інтеграції у суспільство.

Чому культурна дистанція впливає на економіку?

Мовний бар'єр та система освіти.
Діти мігрантів із країн з великою культурною дистанцією часто починають навчання з відставанням з мови та академічних дисциплін. Це ускладнює їхню адаптацію в школі, що надалі відбивається на виборі професії та рівні доходу. Навіть у дорослому віці мовний бар'єр стає на заваді працевлаштуванню на кваліфіковані позиції.

Проблеми на ринку праці.
Мігранти з країн з великою культурною дистанцією найчастіше заробляють менше, ніж їхні однолітки з культурно близьких країн, навіть якщо вони здобули освіту в тих самих університетах. Такий нюанс підкреслює, що проблема криється не в освіті, а у сприйнятті та культурних відмінностях, які продовжують відігравати роль навіть за наявності однакових стартових умов.

Сімейна міграція та біженці
Особливо високі витрати несе держава у разі сімейної міграції чи прийому біженців. Такі групи рідко приїжджають із метою роботи – вони шукають притулку та безпеки. Держава повинна забезпечити їх житлом, медичним обслуговуванням, навчанням та професійною підготовкою, що призводить до значних бюджетних видатків.

Загальний висновок авторів: чим менше культурна дистанція, тим швидше й успішніше відбувається адаптація мігрантів у суспільстві.
Найбільший негативний ефект пов'язаний не так з високими витратами на мігрантів, як з низькими податковими надходженнями від них.

Сергій Чаплигін