8 травня — День пам’яті та примирення. День пам’яті про мільйони людських життів, які людство втратило у Другій світовій війні.
8 травня — День пам’яті та примирення.
День пам’яті про мільйони людських життів, які людство втратило у Другій світовій війні.
У більшості країн світу ці дні проходять під гаслом: «Ніколи знову».
І лише Росія десятиліттями культивує інше — «Можем повторіть».
Саме союз нацистської Німеччини та СРСР у 1939 році став початком найкривавішої війни в історії людства. У Другій світовій війні взяли участь близько 80% населення планети, а загальні втрати військових і цивільних становили від 50 до 85 мільйонів людей.
Україна понесла одні з найбільших втрат: — 3–4 мільйони загиблих військових та підпільників;
— понад 5 мільйонів цивільних жертв окупації, терору та голоду;
— до 5 мільйонів людей були евакуйовані або примусово вивезені;
— загальні безповоротні втрати України склали 8–10 мільйонів осіб.
Світ заплатив страшну ціну за імперські амбіції Сталіна та Гітлера. Але сучасна Росія, як правонаступниця СРСР, так і не покаялася у злочинах тоталітарного минулого. Навпаки — сьогодні культ «Великої Вітчизняної війни» став основою нової імперської ідеології та виправданням агресії проти України.
Міф про «Велику Вітчизняну» створювався радянською пропагандою не лише для привласнення перемоги над нацизмом, а й для мобілізації суспільства на нове протистояння із Заходом. Сам термін активно використовувався ще в Російській імперії після війни 1812 року як інструмент імперської мобілізації.
У 1941 році Сталін свідомо повернув імперські символи, риторику та історичні образи, аби об’єднати суспільство навколо війни. Саме тоді й виник радянський міф про «Велику Вітчизняну війну», яка нібито почалася лише 22 червня 1941 року, замовчуючи союз СРСР із Гітлером у 1939–1941 роках.
Сьогодні путінська Росія продовжує використовувати цей міф як інструмент пропаганди. Українців називають «фашистами», а війну проти України подають як чергову «боротьбу із Заходом». Парад 9 травня давно перестав бути днем скорботи — він став символом мілітаризму та реваншизму.
Пам’ять про Другу світову війну — це не про культ війни.
Це про пам’ять, відповідальність і висновки.
Пам’ятаймо все.
І робімо все, щоб «ніколи знову» не перетворилося на «можем повторіть».
День пам’яті про мільйони людських життів, які людство втратило у Другій світовій війні.
У більшості країн світу ці дні проходять під гаслом: «Ніколи знову».
І лише Росія десятиліттями культивує інше — «Можем повторіть».
Саме союз нацистської Німеччини та СРСР у 1939 році став початком найкривавішої війни в історії людства. У Другій світовій війні взяли участь близько 80% населення планети, а загальні втрати військових і цивільних становили від 50 до 85 мільйонів людей.
Україна понесла одні з найбільших втрат: — 3–4 мільйони загиблих військових та підпільників;
— понад 5 мільйонів цивільних жертв окупації, терору та голоду;
— до 5 мільйонів людей були евакуйовані або примусово вивезені;
— загальні безповоротні втрати України склали 8–10 мільйонів осіб.
Світ заплатив страшну ціну за імперські амбіції Сталіна та Гітлера. Але сучасна Росія, як правонаступниця СРСР, так і не покаялася у злочинах тоталітарного минулого. Навпаки — сьогодні культ «Великої Вітчизняної війни» став основою нової імперської ідеології та виправданням агресії проти України.
Міф про «Велику Вітчизняну» створювався радянською пропагандою не лише для привласнення перемоги над нацизмом, а й для мобілізації суспільства на нове протистояння із Заходом. Сам термін активно використовувався ще в Російській імперії після війни 1812 року як інструмент імперської мобілізації.
У 1941 році Сталін свідомо повернув імперські символи, риторику та історичні образи, аби об’єднати суспільство навколо війни. Саме тоді й виник радянський міф про «Велику Вітчизняну війну», яка нібито почалася лише 22 червня 1941 року, замовчуючи союз СРСР із Гітлером у 1939–1941 роках.
Сьогодні путінська Росія продовжує використовувати цей міф як інструмент пропаганди. Українців називають «фашистами», а війну проти України подають як чергову «боротьбу із Заходом». Парад 9 травня давно перестав бути днем скорботи — він став символом мілітаризму та реваншизму.
Пам’ять про Другу світову війну — це не про культ війни.
Це про пам’ять, відповідальність і висновки.
Пам’ятаймо все.
І робімо все, щоб «ніколи знову» не перетворилося на «можем повторіть».
Ігор Царик