19 травня 1051 року в соборі Реймса Анна, наймолодша дочка київського князя Ярослава Мудрого
Із стовідсотковою точністю неможливо не лише назвати дату її народження – у різних джерелах називають як 1032-й, так і 1036 рік, а й сказати, якою саме дочкою Великого князя київського Ярослава Мудрого і його другої дружини Інгігерди, дочки шведського короля Олафа Шетконунга є Анна – молодшою чи середньою.
А ось той факт, що вона була улюбленицею свого батька, сумнівів ні в кого не викликає: князь не міг встояти перед її ангельським поглядом, чим вона часто користувалася.Анна народилась між 1024-м і 1032 роком в родині Про її дитинство нема практично жодних відомостей, але є підстави вважати, що вона отримала хорошу освіту, уміла читати і писати, що на той час було рідкістю навіть для представників знаті. У 1043 році Анна розглядалась в якості потенціальної дружини овдовілого короля Німеччини Геріха III Чорного з Салічної династії, однак той віддав перевагу Агнес де Пуатьє, дочці герцога Аквітанії Вільгельма V.
У 1044 році вдруге овдовів 36-річний король франків Генріх I. Після папської заборони брати шлюб з близькими родичами у пошуках потенційної нареченої у 1048 році (чи в наступному) до Києва прибуло французьке посольство на чолі з єпископом Шалона Роджером III, і навесні 1051 року через Краків, Прагу і Регенсбург Анна прибула до Франції. На Святу Трійцю, 19 травня 1051 року, в Реймському соборі вона вийшла заміж за Генріха I і невдовзі тут же коронувалась на престол Франції.
Анна Ярославна була першою королевою Франції, що коронувалась у соборі Реймса. Часом їй віддають першість і у поширенні серед монарших родин Європи грецького імені Філіп, яке носив її старший син, при котрому вона першою з французьких королев була регентом
23 травня 1052 року Анна народила первістка Філіпа, через два роки — дочку Емму, у 1055 році — Роберта та Гуго у 1057-у. Як королева, Анна супроводжувала чоловіка під час поїздок країною, опікувалася церквами і монастирями, була членом королівської ради й багато документів тієї доби містять її особистий підпис або згадку про неї на королівських указах у формі "Зі згоди моєї дружини Анни" чи "У присутності королеви Анни".
Ще за життя Генріха їх з Анною семилітній син Філіп був проголошений співправителем батька, по смерті котрого в 1060 році правив при регенстві графа Бодуена Фландрського і своєї матері. Десь ще рік Анна брала участь в державних справах, облишивши їх, як традиційно вважається, через пристрасть до одного із наймогутніших феодалів Північної Франції Рауля де Крепі, графа Валуа. Вона оселилась у місті Санліс неподалік Парижа, де у 1062 році заснувала бенедиктинський жіночий монастир Сен-Ремі і розпочала будівництво церкви Сен-Венсан. Того ж або попереднього року Рауль де Крепі і Анна обвінчались у Крепі-ан-Валуа.
Через те, що заради Анни, граф Валуа анулював свій попередній шлюб, безпідставно звинувативши свою дружину у зраді, у 1064 році рішенням папи римського Олександра II його друге одруження було визнане недійсним і він був відлучений від церкви. Цим, як вважається, намагався скористатись регент короля Бодуен Фландрський, однак, як свідчать документи, Філіп примирився з матір'ю і вони разом у супроводі Рауля де Крепі у 1065 році відвідували Суассон, Орлеан, Лаон і Корбі. Через два роки король був з візитом в Ам'єні, володіннях графа Валуа, а у 1071-у Анна згадується серед гостей на весіллі свого сина з Бертою Голландською.
В 1074 році Анна овдовіла вдруге. Остання згадка про неї датується наступним роком .
Вважається, що Анна померла між 1075 і 1089 роками. Місце поховання невідомо, ніяких його слідів, не знайдено ні в усипальниці Сен-Дені, де похований Генріх I, ні в Сен-Бенуа-сюр-Луар, де лежить її син Філіп. Є деякі підстави вважати, що вона була похована в Сен-Венсані.
©️Ігор Царик