Заява голови Офісу міграційної політики Василя Воскобойника про те, що «українці майбутнього стануть метисами – сумішшю українця з індусом або бангладешцем», головне щоб мігранти платили податки та ставали частиною «політичної нації», є хибною, небезпечною та ідеологічно заангажованою.

Що хочу сказати з цього приводу:

Перше. Національна ідентичність це не лише «політична нація» і податки
Воскобойник свідомо зводить українську ідентичність до громадянства + економічної корисності. Це типове ліволіберально-космополітичне спрощення

– Українська нація – це етнокультурна спільнота з тисячолітньою історією, спільною мовою, історичною пам’яттю, традиціями, ментальністю та генетичною спадковістю.
– Політична нація (громадянство) може включати лояльних представників інших етносів, але не може повністю замінити етнокультурне ядро. Коли ядро розмивається – держава втрачає внутрішню згуртованість.
– Країни з сильним етнічним ядром демонструють вищу соціальну довіру, стабільність і здатність до колективних зусиль (в тому числі в обороні), ніж країни з масовою неконтрольованою метисацією.

Друге. Масова метисація з культурно далекими народами це цивілізаційна зміна, а не «шлях»
– Індуси та бангладешці належать до зовсім іншої цивілізаційної матриці (індійська цивілізація з кастовою системою, індуїзмом/ісламом, іншими сімейними моделями, харчовими традиціями, ставленням до жінки тощо).
– Масова змішана репродукція призводить не просто до «різноманітності», а до втрати спадкоємності. Діти таких шлюбів частіше мають проблеми з ідентичністю, нижчий рівень довіри в суспільстві та вищі ризики соціальної фрагментації (дивіться дослідження Robert Putnam «E Pluribus Unum», дані по Європі та ін.).
– Україна вже має історичний досвід русифікації. Тепер пропонується індуїзація/бангладешизація як «майбутнє». Це не прогрес, а капітуляція перед демографічною кризою.

Третє. Україна дійсно має гостру демографічну проблему (війна, еміграція, низька народжуваність). Але рішення Воскобойника — «імпортувати метисів» – це поразка мислення.
Є реалістичні та перевірені альтернативи, а також досвід інших країн світу. Ми над цим працюємо і невдовзі запропонуємо українському суспільству.

Четверте. Щодо «податків і політичної участі». Історія показує, що економічна лояльність не гарантує культурної та політичної лояльності в кризові моменти.
– У Франції, Британії, Німеччині, Швеції цілі квартали платників податків (з Пакистану, Бангладеш, Північної Африки) підтримують радикальний іслам і антиєвропейські настрої.
– Пам'ятаймо головне правило, перевірене часом. Лояльність формується культурною асиміляцією навколо титульної нації, а не навпаки.

Висловлення, що українці «стануть метисами» це не нейтральний прогноз експерта, а програмна заява, яка заперечує збереження українського етносу як такого.

Друзі! Ми не зобов’язані ставати «метисами», щоб вижити.
Це вибір певних політичних груп, які з різних мотивів (від ідеологічного космополітизму до меркантильних інтересів і компрадорської зради свого народу) глибоко не вірять у майбутнє українців як самобутнього народу на цій землі. Для них Україна не батьківщина конкретного народу, а просто територія, а українці лише один з багатьох «людських ресурсів», який можна визискувати, а потім замінити чи розчинити в новій суміші.

Тому збереження українського етнокультурного ядра – це єдина реальна запорука того, що Україна залишиться українською державою, а не перетвориться на черговий транзитний простір без обличчя і пам’яті.

Наш шлях – не метисація, а відродження українського народу: демографічне, культурне, духовне й вольове.
Народ, який добровільно відмовляється від себе в ім’я «податків і політичної нації», приречений втратити і державу, і ідентичність, і врешті-решт, землю своїх пращурів та своїх нащадків.

За це ми сьогодні воюємо. Як виявилося не тільки проти московської орди…

Євген Петруняк