Знаєте, яка сьогодні дата?
30 років тому Україна офіційно відмовилася від свого ядерного арсеналу — одного з найбільших у світі. Ми зробили вибір на користь миру, довіри та міжнародного права.
Натомість отримали гарантії безпеки. У Будапештському меморандумі росія, Велика Британія, США та Франція запевнили Україну, що поважатимуть її незалежність, суверенітет і кордони, а також утримуватимуться від будь-якої агресії та тиску.
Минуло 30 років.
Одна з держав-гарантів розпочала війну, окупувала українські території, вбиває наших людей і щодня намагається знищити саму українську державність.
Що варті паперові гарантії без реальної відповідальності, світ побачив на прикладі України.

2 червня 1996 року Україна офіційно втратила ядерний статус.

Станом на 1991 рік Україна мала третій за розміром ядерний арсенал в світі.
В її розпорядженні нараховувалося:
– 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії:
130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтах пускових установок;
– стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43);
– ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156;
– тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.
Після проголошення Україною незалежності постало питання про подальшу долю потужного ядерного арсеналу, який знаходився на її території. Фундаментальні принципи без'ядерності («не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї») було закладено в Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року і були елементом зовнішньополітичної доктрини, відомої як «доктрина Павличка».
Це питання було принциповим і для США та Росії, які однозначно бажали бачити Україну без'ядерною державою, і тиснули на неї з метою того домогтися. Державне керівництво, головним чином через позиції тодішніх президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена Марчука, відразу пішло шляхом найменшого спротиву і почало активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу. Проти подібного стану справ виступали зокрема політики народні депутати України від опозиції В'ячеслав Чорновіл, Лев Лук'яненко, Віктор Бедь, Володимир Толубко та військові Вілен Мартиросян, Олександр Скіпальський, Григорій Омельченко.
Так з 1992 року в Україну почали направлятися делегації з Вашингтону і Москви. Американці пропонували знищити весь ядерний арсенал, а росіяни просили передати всю ядерну зброю Росії.
7 травня 1992 року тодішній президент України Леонід Кравчук відіслав у США листа, в якому значилось: «Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю, розміщену на її території». Водночас прем'єр-міністр України Леонід Кучма у промові, виголошеній у Верховній Раді 1993 року, відстоював збереження в Україні найефективнішої і найпотужнішої складової українського ядерного потенціалу — 46 твердопаливних МБР СС-24 (460 ядерних боєголовок), які могли зберігатися дуже довго.
5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску.

У 1996 році Україну змусили повірити у те, що світ втомлений страшною світовою війною, і відмовляється вирішувати проблеми силою зброї. Але як показує час це абсолютна брехня.

Ігор Царик