ДЕМОНТАЖ НОРМИ

Чому ЛГБТ прагне змінити інститут шлюбу

Ми живемо в епоху, коли звичні слова раптово втрачають свій первісний зміст. Те, що століттями вважалося аксіомою та фундаментом цивілізації, сьогодні оголошується «застарілим конструктом».

Найяскравіший приклад – спроба радикальної трансформації інституту шлюбу. Під привабливими гаслами прогресу, інклюзивності та «рівних прав» розгортається процес, який має мало спільного з правовою справедливістю.

Насправді ми спостерігаємо системний демонтаж шлюбу як базової суспільствоутворюючої одиниці.

Ця стаття – спроба відкинути політичну коректність і тверезо поглянути на юридичні, логічні та соціологічні наслідки постмодерністського наступу на сім’ю. Чи дійсно розмивання кордонів шлюбу веде до свободи, чи це пряма дорога до юридичного та соціального хаосу? Давайте розберемося.

Межі визначень: Чому шлюб не може бути «будь-чим»
Будь-який правовий чи соціальний інститут існує лише доти, доки він має чіткі, об’єктивні та недвозначні критерії. Фундаментальним критерієм шлюбу протягом усієї історії людства був і залишається союз чоловіка та жінки. Це обмеження не є випадковим капризом законодавця чи продуктом релігійних упереджень. Це відображення природної, біологічної та соціальної реальності: саме союз двох протилежних статей єдиний здатний до природного продовження роду та забезпечення спадковості поколінь.

Гендерна ідеологія пропонує відмовитися від цієї «архаїки» та переписати дефініцію шлюбу на догоду суб’єктивним бажанням індивіда. Проте тут криється логічна пастка. Якщо ми прибираємо критерій різної статі, заснований на об’єктивній біології, ми ліквідуємо єдиний залізобетонний бар’єр. Залишається лише суб’єктивний критерій «взаємної згоди» або «емоційного зв’язку».

Як тільки закон стає на цей шлях, запускається невідворотний ефект доміно. На якій підставі тоді відмовляти у реєстрації шлюбу прихильникам поліаморії (союзу трьох і більше людей)? Чому не визнати шлюб однієї людини з самою собою (сологамію), що вже стає трендом на Заході? Якщо суб’єктивне бажання стає вищим за об’єктивну норму, логічно зникають перешкоди для легалізації союзі у з дітьми, тваринами чи неживими предметами. Без чітких природних меж інститут шлюбу втрачає будь-який юридичний сенс і перетворюється на абсурд.

Юридична реальність: Міф про «нерівність» прав
Головним тараном у руках ЛГБТ-активистів нового Цивільного Кодексу є теза про «дискримінацію» та відсутність «рівних прав» для людей з нетрадиційною орієнтацією. Проте з погляду чистої теорії права цей аргумент є абсолютною фікцією.

У сучасній правовій державі кожен індивід, який практикує гомосексуалізм, має точно такий самий набір цивільних прав та обмежень, як і будь-який інший громадянин, який його не практикує. Закон не ділить людей на категорії залежно від їхнього приватного життя.

Будь-який дорослий чоловік, незалежно від його внутрішніх уподобань, має законне право укласти шлюб із будь-якою дорослою жінкою (за умови її згоди та відсутності близького споріднення). Це право є загальним та однаковим для всіх без винятку.

Неможливість укласти шлюб із особою своєї статі – це не обмеження прав конкретної людини, а невідповідність самої дії критеріям інституту шлюбу. Право на шлюб – це право увійти в конкретний, чітко визначений державою інститут. Намагання назвати шлюбом щось інше схоже на вимогу пішохода видати йому водійські права просто так, вважаючи іспити «дискримінацією». Права людини рівні для всіх, але бажання окремого індивіда не тотожні його правам.

Підміна понять: Створення «додаткового статусу» замість рівності
Твердження про те, що шлюб «недоступний» для одностатевих пар – це свідома юридична маніпуляція. Традиційний шлюб повністю доступний для будь-якого громадянина у своєму єдиному законному та природному визначенні. Коли ж певні групи вимагають змінити це визначення під себе, вони прагнуть не рівності, а привілеїв.

Вимога юридично закріпити одностатеві союзи це спроба звести дії, засновані на гомосексуалізмі, у додатковий, особливий юридичний статус. Це вимога змінити…https://www.facebook.com/share/p/18Euyh1npk/