15 червня 1934 року український націоналіст, член ОУН Григорій Мацейко у Варшаві вбив міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, помстившись за пацифікацію Західної України.

«Пацифікація у Галичині» (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) — злочин проти людства, здійснений польською санаційною владою на українському населенні Галичини. Репресивні акції тривали у вересні — листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського із застосуванням поліції та армії. Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західноукраїнських землях.
План замаху розробив Роман Шухевич, проводив його у дію Микола Лебідь (Марко), загальне керівництво здійснював Степан Бандера (псевдо Баба, Лис). Атентат здійснив член Організації українських націоналістів (ОУН) Григорій Мацейко на вулиці Фоксаль у Варшаві.

Міністр, за своєю багаторічною традицією, приїхав пообідати до «Товариського клубу» на вулиці Фоксаль, 3. Спочатку Григорій Мацейко спробував підірвати невеличку міну, виготовлену в підпільній лабораторії, але вона не спрацювала. Тоді, вихопивши пістолет, він підбіг до міністра ззаду і вистрелив декілька раз.

Мацейку вдалось відірватись від переслідування і після недовго переховування від поліції виїхати з країни. Решту свого життя він прожив на еміграції у Південній Америці, у містечку Ланус біля Буенос-Айреса. Збереглася його могила у влаштованому місцевими українцями склепі.

12 членів ОУН, причетних до атентату, в тому числі Степана Бандеру, заарештували та на гучному Варшавському процесі засудили до страти або ув'язнення.

Через два дні після вбивства Перацького, 17 червня 1934 року президент ІІ Речі Посполитої, Ігнатій Мосціцький видав указ про створення місць ізоляції для осіб, які можуть порушувати безпеку, спокій і громадський порядок. Перший і єдиний в тодішній Польщі табір створили 12 липня 1934 року на місці колишніх російських касарень біля містечка Береза-Картуська.

Серед інших наслідків — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс.

Національно-патріотичне виховання
Ціннісне формування української національної громадянської ідентичності

Національно-патріотичне виховання