ТЕХНОЛОГІЯ МОСКОВСЬКОГО ВПЛИВУ

Коли читаєш чергову новину про українського полоненого, якого росіяни перетворили на ката для своїх же співвітчизників, або про діяння ТЦК, то бачиш не випадковість.

Це один із найстаріших, найефективніших і найотруйніших принципів: змусити українців воювати проти українців, підозрювати одне одного, катувати одне одного й ненавидіти одне одного.

Історія показує, що там, де Москва програвала на полі бою, вона завжди вмикала технологію «Розділяй і володарюй».

ВТРАЧЕНА ПЕРЕМОГА

Коли Богдан Хмельницький почав шукати союзників у Європі, зокрема у Швеції, його життя раптово обірвалося.

Його найближчі соратники — Юрій Немирич та Іван Виговський — після цього вступили в нерівну боротьбу з Московією.

У битві під Конотопом козаки разом із союзниками здобули блискучу перемогу. Було знищено 30 тисяч московитів, ще 15 тисяч потрапили в полон. А князю Трубецькому була відправлена голова Семена Пожарського — головнокомандувача московської армії.

У Москві почали поспіхом рити укріплення.

Очікувався передбачуваний похід на Москву.

Але Москва тоді вижила завдяки підкупам та агентурній роботі, спрямованій на розкол української еліти.

Іван Сірко тоді пішов на Крим і зірвав подальший похід на Москву, позбавивши козаків союзників у Конотопській битві.

Юрія Немирича одразу ж було підступно вбито купленими козаками під Ніжином.

А гетьман Іван Виговський під тиском передав булаву 18-річному Юрію Хмельницькому, який підписав угоду, за якою переривався 600-річний звʼязок Киівської митрополії з Константинополем і визнавалась зверхність молодого Московського патріархата.

Те, чого московити не змогли досягти зброєю, вони досягли через внутрішній розбрат.

Наступні десятиліття увійдуть в історію як Руїна — період, коли українці нищили одне одного, а сусіди шматували нашу землю.

А під час виступу Івана Мазепи за незалежність від Москви на боці Петра І опинився один із найавторитетніших козацьких ватажків — Семен Палій, що також стало одним із чинників української поразки.

ХХ СТОЛІТТЯ. ВТРАТА ДЕРЖАВНОСТІ

Після революції 1917 року українці отримали шанс створити власну державу.

Але замість єдиного фронту почалися суперечки між соціалістами, консерваторами, військовими, отаманами та політичними групами.

Винниченко конфліктував із Петлюрою.

Петлюра конфліктував зі Скоропадським.

Отамани конфліктували між собою.

Петро Болбочан — полковник, який звільнив Крим від більшовиків, провів один із найуспішніших рейдів Армії УНР і був одним із найталановитіших українських командирів свого часу, — загинув не від рук більшовиків.

Його розстріляли свої.

У результаті міжусобних конфліктів більшовики отримали те, чого не могли здобути силою.

Україна втратила державність.

ГОЛОДОМОР РУКАМИ СВОЇХ

Цей же принцип Москва довела до абсолютного цинізму в 1932–1933 роках.

Зерно з українських хат часто вилучали не чекісти з Кремля, а місцеві «буксирні бригади» та комнезами з числа заляканих або підкуплених односельців.

Останній хліб забирали українськими руками.

А організатор сидів у Кремлі.

Москва чудово розуміла: коли злочин виконується руками самого підкореного народу, суспільство отримує не лише фізичні втрати, а й глибоку внутрішню травму та недовіру на покоління вперед.

ДВІ ОУН і ДВІ УПА

Те саме бачимо і під час Другої світової війни.

Радянські спецслужби діяли за тими ж лекалами проти ОУН та УПА, засилаючи агентуру в українське підпілля.

Вони провокували конфлікти, сіяли недовіру та натравлювали одних українців на інших.

Визвольний рух був розділений на різні організації, які часто бачили головного ворога не лише в Москві чи Берліні, а й у власних політичних опонентах.

Співробітник НКВС СРСР Павло Судоплатов увійшов у довіру до керівника ОУН Євгена Коновальця, а 23 травня 1938 року здійснив його вбивство.

ОУН розкололи перед початком Другої світової.

Тарас Бульба-Боровець був засновником УПА на Поліссі. Проте через два роки його формування були розгромлені загонами ОУН(б), а його дружину закатували.

Згодом Степан Бандера і Тарас Бульба-Борове…Далі: https://www.facebook.com/share/p/181PmsvsNT/