23 червня виповнюється 20 років від дня відходу у вічність Петра Черемського (1942-2006) – визначного наукового, громадського і культурного діяча, доктора фізико-математичних наук, професора мистецтвознавства, одного з найхаризматичніших провідників українського відродження у Харкові в 1980-1990-х роках.

Наприкінці 1980-х років він був одним із організаторів перших українських мітингів, громадських заходів і культурницьких заходів Харкові, послідовним і цілеспрямованим натхненником розбудови національного життя в краї.

Після десятирічь радянських репресій та гонінь важливо було надати українській справі перспектив розвитку, конкурентноспроможності й позбавити її пережитків меншовартості й провінційності. Такі завдання могла втілити в життя лише стратегія системної громадської роботи, яка комплексно задіювала б усі важливі галузі національного будівництва. Наприкінці 1980-х років Петрові Черемському довелося стати одним із ефективних громадських очільників українського руху в Харкові, який зміг налагодити серед містян дієву культурно-просвітницьку роботу, патріотичне виховання молоді, видавничу діяльність і національні громадські заходи. Він був фундатором багатьох українських організацій, наставником молодіжних середовищ Харківщини, організатором видань перших українських незалежних часописів, ініціатором культурницьких подій.

Багато сил Петро Черемський віддавав дослідженню і висвітленню історичного минулого рідного міста, культури Слобідщини, життя і діяльності видатних краян. Ініціативою Петра Черемського підготовлено до друку й видано багато історичної, краєзнавчої і просвітницької літератури, нотних творів і методичних розробок. Серед найзнаковіших видань — забуті й репресовані твори визначного письменника і митця Гната Мартиновича Хоткевича. Завдяки зусиллям Петра Черемського у м. Харкові були встановлені меморіальні дошки видатним діячам вітчизняної науки і техніки, зокрема: В. Л. Кирпичову, Л. Б. Красіну, І. В. Рижкову, Л. С. Палатніку, Г. Хоткевичу, О. Потебні, Л. Мацієвичу, О. Засядьку, О. Г. Івченку, А. Люльці, Ю. Кондратюку, М. Міхновському, діячам “СВУ-СУМ”. Він також був одним із ініціаторів встановлення пам’ятних знаків репресованим кобзарям, пам’ятного знаку загиблим Воїнам УПА, першого в Україні Хреста жертвам голодомору 1932-1933 років, пам’ятника козаку Барвінку в селищі Барвінкове, Хреста пам’яті загиблим воїнам УНР в м. Лозова.

П. Черемський був серед ініціаторів утворення Харківського літературного музею, а також автором проекту музею науки і техніки. Багато праці та зусиль П. Черемський доклав для створення музею-садиби Гната Хоткевича в селищі Високому Харківської області.

Особливу увагу Петро Черемський приділяв також справі відродження на Харківщині традиційної культури, народних звичаїв, музикування на народних музичних інструментах. Він був одним із організаторів Оглядів автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах (Харків, 1997, 2001), численних концертів, творчих вечорів, вуличних виступів сучасних кобзарів і лірників. З 1997 року Петро Григорович став ініціатором і директором Міжнародного конкурсу виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. Зусиллями Петра Черемського у кінця 1980-х років у Харкові відроджені традиційне слобідське Вертепне дійство, обрядові народні гуляння, купальські святкування тощо.

Він відомий також як автор першого дитячого універсальника для родинного і шкільного читання «Щедрик» (Харків: «Просвіта». – 1994. – 264 с); антології дитячих та юнацьких українських народних ігор та розваг «Дзиґа» (Харків: «Друк». – 1999. – 526 с.), підручника «Основні поняття літургики» (Львів: «Місіонер». – 1996. – 159 с.).

П. Г. Черемський був серед активістів новітньої харківської журналістики й увійшов в історію як редактор одного з перших на Слобідщині незалежних видань – часопису «Нова Україна», який відіграв непересічну роль у громадському житті краю початку 1990-х років.

Поряд з тим професор П. Черемський був відомим у світі фахівцем у галузі рентгенівського структурного…Далі:https://www.facebook.com/share/p/19719F4Nd6/