26 червня наукова і громадська спільнота Харкова відзначає 50-річчя від дня народження Валерія Станіславовича Романовського (1976–2023) — відомого українського історика, пам’яткознавця, педагога, кандидата історичних наук, доцента Харківської державної академії культури і за сумісництвом — наукового співробітника ХДНБ, члена Харківського історико-філологічного товариства.

Науковий шлях Валерія Станіславовича базувався на ґрунтовному джерелознавчому підході та найкращих традиціях української, зокрема харківської історичної школи.

У 2007 році він успішно захистив дисертацію, присвячену розвитку пам’яткознавства на Харківщині у XIX — на початку ХХ століття. Наукова спадщина дослідника налічує понад 70 опублікованих праць, що охоплюють теоретичні питання пам’яткознавства та збереження культурної спадщини, історію вищої освіти, вивчення матеріалів земської статистики.

А працівники ХДНБ згадують насамперед свого колегу — надзвичайну людину, яка працювала поряд, щедро ділилася своїми знаннями. Валерій Романовський був відповідальним працівником, добрим, надійним товаришем, людиною шляхетної душі.

Спочатку дослідник приходив до книгозбірні як читач-науковець, потім, перейнявшись бібліотечною атмосферою, почав брати участь у конференціях і, нарешті, вирішив долучитися до фондових багатств уже як фахівець.

Особливе місце у професійному житті вченого посідала фондова та евристична робота. Працюючи у науково-дослідному відділі документознавства, колекцій рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Валерій Романовський здійснив професійне опрацювання особових фондів видатних діячів української культури. Ним досконало описані цінні рукописні та колекційні зображувальні матеріали з архіву доктора мистецтвознавства Павла Жолтовського і створено особовий архівний фонд ученого, а також особовий фонд відомої краєзнавиці Клавдії Хорцевої, електронні версії архівних фондів письменника Ігоря Муратова та краєзнавця Павла Романова.

Саме архівознавча скрупульозність та глибокий історіографічний аналіз відрізняли його підхід до роботи з текстами минулого. Знаковою подією для української гуманітаристики стала його участь у підготовці до друку мемуарів Павла Жолтовського «Umbra vitae», де Валерій Станіславович виступив автором фактологічно насичених наукових коментарів, що засвідчують його глибоке знання епохи (опубліковані у першому томі «Вибраних праць» мистецтвознавця у 2013 році). Як дослідник, він завжди вивчав усі доступні першоджерела, всебічно розглядаючи історичні явища, завдяки чому його розвідки відрізняються особливою науковою повнотою.

Проте з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році дослідник знову, як і у 2014–2015 роках, змінив роботу з документальними пам’ятками на захист Батьківщини. На фронті Валерій став старшим солдатом, кулеметником із позивним Козак. Він справді був схожим на козака Мамая не лише зовнішністю та розкішними вусами, а й глибокою внутрішньою свободою. Навіть під обстрілами він залишався науковцем: вивчав сільські говірки місцевих, записував фольклор. А ще приручав покинутих кіз, щоб поїти побратимів свіжим молоком. Вражає той факт, що за пару місяців до свого смертельного поранення він прямо з фронту дистанційно виступив на науковій конференції з доповіддю про хатні обереги українського села в зоні бойових дій.

Життя вченого трагічно обірвалося 16 січня 2023 року після важких поранень, отриманих під час боїв на Куп’янському напрямку. За відданість країні Валерія Романовського посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Сьогодні його ім’ям названа вулиця в історичному районі Харкова (колишня Доватора). Імперські та радянські назви зникають, звільняючи місце для справжніх Героїв, які творили нашу культуру і віддали за неї життя.

У фондах Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка зберігаються видання, публікації та архівні матеріали, які є справжніми часовими капсулами та дозволяють доторкнутися до унікальної дослідницької спадщини Валерія Романовського.

ХДНБ ім.Короленка