12 серпня: росія готується не до миру, а до продовження війни

Станом на 12 серпня головний висновок із військових, політичних та економічних сигналів залишається незмінним: кремль не демонструє готовності завершувати війну, а створює ресурс для її продовження.

Після доповіді керівника ГУР МО України Олега Іващенка Президент Володимир Зеленський заявив, що, за даними української розвідки, після вересневих "виборів" до держдуми росія планує нову хвилю мобілізації. Йдеться про можливість залучення кількох сотень тисяч людей до кінця року. Це поки що оцінка української розвідки, але вона цілком вписується в логіку затяжної війни на виснаження, яку веде рф.

На фронті тиск не зменшується. За даними Генерального штабу, протягом минулої доби зафіксовано понад дві сотні бойових зіткнень. Найважча ситуація зберігається на Покровському та Костянтинівському напрямках, де противник продовжує інтенсивні штурмові дії. Водночас російська армія зазнає значних втрат у живій силі та техніці. Все це аж ніяк не схоже на підготовку до деескалації.

Дедалі помітнішою стає й інша складова війни — системний тиск України на російський військово-економічний тил. Після атаки безпілотників зупинив роботу нафтохімічний комплекс "ЗапСибНафтохім" у Тобольську. Підприємство є одним із ключових у росії виробників зрідженого нафтового газу. Важливе тут не лише саме ураження, а тенденція: війна для росії дедалі частіше приходить у її глибокий промисловий тил. Це вже не окремі епізоди, а елемент системного асиметричного тиску на економіку агресора.

Змінюється і поведінка Європи. Німеччина передала ДСНС пакет техніки на 5,7 млн євро, зокрема роботизовані комплекси для роботи в небезпечних умовах. Ще показовішою є дискусія в Берліні щодо надання німецьким спецслужбам можливостей для проведення превентивних кібероперацій проти російських виробників дронів. Поки що це політична пропозиція, а не сформована державна політика. Але сам факт такої дискусії свідчить: Європа поступово відходить від моделі виключно пасивного захисту й починає розглядати активні форми протидії російським гібридним загрозам.

Є й внутрішній фронт. Україна вже залучила 29,5 млрд євро з 46,8 млрд євро, передбачених у межах Ukraine Facility. Тому критично важливо не втрачати наступні транші через невиконання погоджених зобов'язань. Водночас знищений російським ударом розподільчий центр Rozetka у Броварах коштував близько 70 млн доларів, а товарні втрати компанії оцінюються в мільярди гривень. Це вкотре ставить питання про дієві механізми воєнного страхування та державної підтримки бізнесу, який працює під постійною загрозою російських ударів.

І нарешті — подія символічна, але надзвичайно важлива. У Роттердамі ексгумовано останки полковника Євгена Коновальця для повернення в Україну. Через майже дев'ять десятиліть він повертається до держави, за яку боровся і за яку віддав життя. У нинішній війні це має особливий зміст. росія століттями намагається довести, що українська державність є історичною випадковістю. Ми своєю боротьбою щодня доводимо протилежне.

Отже, картина на сьогодні достатньо чітка: ворог накопичує ресурси для продовження війни, Україна тримає фронт і посилює тиск на російський тил, а Європа повільно, але помітно переходить від простої допомоги Україні до усвідомлення того, що російська загроза — це вже безпосередньо її власна проблема.

Віктор Ягун