368 років тому, 16 вересня 1658 року, у Гадячі було укладено угоду, яка могла назавжди змінити долю України.
Гетьман Іван Виговський підписав договір із Річчю Посполитою, що передбачав утворення третьої складової федерації — Великого Князівства Руського.
Після смерті Богдана Хмельницького саме Виговський узяв на себе тягар гетьманської булави, відкрито виступивши проти московського ярма. У маніфесті до народу він прямо обґрунтував розрив із Москвою. У відповідь цар оголосив його зрадником.
Гадяцький договір гарантував Україні власні закони, суди, 30-тисячне козацьке військо й 10 тисяч найманців, рівність православ’я з католицизмом і навіть скасування унії. Український митрополит отримував місце в сенаті. Це була спроба закласти підвалини справжньої української державності.
Та коли угоду ратифікував польський сейм, більшість гарантій урізали. Сам термін «Велике Князівство Руське» зник зі сторінок документа.
Розрив із Москвою став приводом до війни. У квітні 1659-го князь Олексій Трубецькой з 40-тисячним військом обложив Конотоп. Лише 4 тисячі козаків під проводом Григорія Гуляницького більше двох місяців тримали оборону. І тоді Виговський разом із 20 тисячами козаків і 30 тисячами татарської кінноти Мехмеда IV Герая 7 липня 1659 року завдав нищівної поразки московським військам у битві під Конотопом.
Це була слава і тріумф, що могли змінити хід історії. Але замість єдності — Руїна.
Полковники піднімали заколоти, соратники зраджували, вороги шукали вигоду. У серпні 1659 року заколот у Ніжині коштував життя Юрію Немиричу. У вересні Іван Сірко зажадав повернути булаву Юрію Хмельницькому. Того ж місяця Виговський змушений був скласти повноваження. Юрій швидко заявив про вірність царю.
Виговський ще кілька років служив Речі Посполитій, але 27 березня 1664 року був розстріляний без суду й слідства за наказом Павла Тетері. Його мрія про Руське князівство загинула разом із ним.
Так Гадяцька угода, яка могла перетворити Україну на рівноправну державу серед європейських народів, прожила менше півроку.
А замість державності — Руїна, поділ Гетьманщини між Москвою та Польщею за Андрусівським перемир’ям і «Вічним миром».
І все ж Гадяцький договір — це пам’ятка про те, що наші предки боролися не лише за свободу від чужого панування, а й за власну державність.
Ігор Царик