‼Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська не бачить жодних суперечностей між посиленням законодавчого…
«Не варто сьогодні протиставляти мови національних меншин та державну мову. Це два крила демократичної політики, і Україна впевнено рухається цим шляхом», — зазначила Олена Івановська.
За її словами, державна мова забезпечує єдність і консолідацію суспільства, водночас підтримка мов національних меншин є невіддільною складовою європейського курсу України. Саме тому Уповноважена вважає логічним розглядати у Верховній Раді у сув’язі законопроєкт №15412 щодо посилення захисту державної мови та законодавчу ініціативу щодо забезпечення прав національних меншин (спільнот).
«Україна має свою державну мову і повинна опікуватися тим, щоб законодавство захищало право українців на отримання інформації та послуг саме державною мовою. Водночас ми підтримуємо захист мов національних меншин і спільнот», — наголосила вона.
Уповноважена нагадала, що Україна, попри безпекові виклики повномасштабної війни, виконує свої міжнародні зобов’язання та забезпечує захист і можливості для функціонування мов національних меншин.
Відповідаючи на запитання ведучого щодо статусу російської мови в Україні, Олена Івановська наголосила, що російська мова не має жодного особливого чи привілейованого статусу.
Стаття 10 Конституції України гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. Водночас, як наголошує Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2021 року № 1-р/2021, окрема згадка російської мови в Конституції «не означає надання їй Конституцією України привілейованого юридичного статусу». Російська має юридичний статус мови національної меншини нарівні з іншими.
Олена Івановська також нагадала, що російська мова вилучена з переліку мов, до яких Україна застосовує положення та спеціальні заходи захисту, передбачені Європейською хартією регіональних або міноритарних мов.
Крім того, частина чотирнадцята статті 10 Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» встановлює, що низка передбачених цією статтею положень не поширюється на мови меншин, які є державними (офіційними) мовами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом. Відтак ця норма стосується російської мови як державної мови держави-агресора.
«Я не бачу абсолютно ніяких пересторог і протиріч у тому, аби депутатський корпус разом ухвалював ці два законопроєкти», — підкреслила Уповноважена, нагадавши, що саме з таким закликом вона звернулася до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука та народних депутатів.

