Навіщо КДБ вчинив останню страту воїна УПА?

10 жовтня – Всесвітній день боротьби за скасування смертної кари. Якщо для цивілізованого світу це про гуманізм, то для СРСР смертна кара була не правосуддям, а інструментом політичного терору.
Документи ГДА СБУ доводять: система продовжувала вбивати навіть тоді, коли декларувала «законність» та «демократизацію».

📁 Трагічний символ цього лицемірства – справа Івана Гончарука (псевдо «Лісовий»). Він став останнім страченим воїном УПА.

📌 1944–1945: 19-річним юнаком Іван Гончарук вступає до УПА на Волині. Займається забезпеченням, стоїть на варті під час завдань. Наприкінці 1945-го його заарештовує НКВС. Вирок – розстріл, який згодом замінюють на 20 років каторги на Колимі.

📌 1956–1975: Після смерті Сталіна строк скорочують. Гончарук виходить на волю, але без права повернення додому. Залишається на Півночі, працює, створює родину. Лише у 1975 році сім’ї вдається переїхати на Харківщину. Попереду – розмірене життя звичайного пенсіонера.

📌 1986–1987: Під час візиту на Волинь на нього пише донос місцевий агент КДБ (через давній побутовий конфлікт). Чекісти миттєво реанімують справу 40-річної давнини.

За всіма нормами права, судити людину двічі за один і той самий «злочин» – заборонено.
Що робить КДБ? Старий вирок скасовують, а справу відправляють на «дорозслідування».

Щоб сфабрикувати новий вирок, радянське «правосуддя» вдалося до абсурду:

▪️ Гончарука звинувачують у «зраді Батьківщині» та пособництві нацистам, хоча в самій справі зафіксовано бої УПА проти гітлерівців, яких із Волині повністю вигнали в 1944-му.

▪️ без жодних прямих доказів інкримінують участь у понад 40 ліквідаціях радянських активістів.

Навіщо це було потрібно у 1989 році?

Наприкінці 1980-х в Україні стрімко піднімалася нова хвиля національного руху. КДБ швидко втрачав контроль. Показовий судовий процес над 64-річним упівцем мав конкретну мету – дискредитувати, залякати, упокорити.

Хоча жодних прямих доказів особистої участі колишнього воїна УПА у вбивствах надано не було, суд виніс розстрільний вирок.
12 липня 1989 року Івана Гончарука стратили в Києві. Тіло родині не повернули, місце поховання невідоме.

У 2021 році Національна комісія з реабілітації повністю зняла з нього всі обвинувачення.

Матеріали цієї справи лягли в основу книги історикині Лесі Бондарук – «Справа Гончарука. Останній розстріляний повстанець», що увійшла до довгого списку літературної премії «Книга року BBC-2026».

Джерело: УСБУ у Волинський обл., спр. 13017.

Галузевий державний архів СБУ