Руки матері та дитини, яких вбила російська КАБ у Запоріжжі.
Останні обійми, які обірвала росія. Два життя, поховані під тоннами бетону. Мама тримала свою дитину, і навіть смерть не змогла роз’єднати їхні руки.
Я вже давно намагаюся не стримувати сліз від болю, і зараз часто плачу, коли надходить чорна звістка від побратимів. Але це… Тут не сльози. Тут тваринна ненависть до клятих ворогів.

Ми не маємо права звикнути до цього або дозволити, щоб загибель українських дітей стала просто новиною у стрічках.
За кожним таким фото життя, яке мало тривати ще дуже довго, майбутнє, яке мало настати, обійми, які мали повторитися тисячі разів…

Павло Нусс