Нижче буде багато тексту щодо того, як особисто я бачу колективну безпеку європейського континенту.
Джерело: MYROSHNYKOV
Буду вдячний за поширення та зворотній звʼязок від колег-міжнародників.
У контексті майбутніх тектонічних змін в архітектурі європейської безпеки, я б звернув увагу нв наступне:
1. Очевидно, що Європа має покладатися на власні сили та спроможності.
2. Коаліція та стратегічне партнерство з деякими неєвропейськими державами (Японія, Канада, можливо Південна Корея – якщо вони зможуть досягти внутрішньої стабільності) мають бути посиленими.
3. НАТО для Європи не може бути єдиним гарантом впевненості в завтрашньому дні.
Бо купка ізоляціоністів-реднеків може за місяць відкатати назад те, що працювало майже 80 років.
Як раніше казав, від держави #1 до однієї компанії з Суданом, Ерітреєю та рашкою – один Трамп.
4. Європі потрібен новий оборонний союз. І не аналог НАТО (бо та сама стаття 5 Статуту НАТО передбачає, що кожна країна-учасник залишає зміст допомоги на власний розсуд – deeply concerned сюди також входить).
Звісно,Євросоюзу слід розпочати з реформи прийняття колективних рішень.
Від принципу одностайності до простої більшості (для важливих питань – кваліфікованої більшості, тобто 2/3 + 1 країна).
Я б дивився у бік концепції "Чотирьох морів" – Європейська безпека є обʼєднаною для країн в межах Чорного, Балтійського, Середземного та Північного морів (+ Ісландія, можливо (!) – Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та можливо Південна Корея – за умови, якщо у них буде чіткий західний курс та внутрішня стабільність).
І передбачаються не консультації та дії на власний розсуд, а чіткі алгоритми дій.
5. Концепція 4-х морів може стати доповненням до НАТО, а може стати й основним засобом колективної безпеки Європи.
Якщо деякі країни не бажають бачити обʼєднану армію Європи, то можна звернутися до Концепції.
Вона може не передбачати єдиної європейської армії, але точно має передбачати чіткі механізми та алгоритми, чіткі рівні витрат на оборону, зрозумілу відповідальність за порушення умов договору.
6. Треба розуміти, що зараз у світі триває епоха геополітичних розворотів та нестабільності (зміна влади в ключових країнах, потенційний реванш правих сил в Європі, зміцнення Осей авторитарних країн та гібридизація глобальних конфліктів як основного інструменту досягнення цілей авторитарних країн).
Радикально нових геополітичних концепцій не було ще з часів Холодної війни.
Глобалізація тріщить по швах, бо несистемні гравці сильно качають човен глобальних відносин.
А ось переосмислення старих концепцій на потрібний для Європи лад – why not? І з чіткими алгоритмами та бюрократією, притаманною для романо-германської правової системи.
Але в той же час, бюрократія все одно має бути обмежена, щоб не стати інструментом для того, щоб нічого не робити.
7. Принцип "Наш союз живе, поки в нього є віра та бажання Штатів в нього вкладатися" (НАТО) має бути переосмислено на "Наш союз живе, бо кожен його учасник в нього вкладається та чітко знає, що його захистить такий-то контингент з таких-то країн".
Ну і такий союз має мати ядерний статус. Для всіх держав-учасниць. З відповідними можливостями нарощувати ядерну компоненту в рамках спільної безпеки.
8. Європа може стати самостійним геополітичним центром в противагу США та Китаю, які є конкурентами.
9. Pax Americana починає помирати руками самих Штатів, тому Європі потрібен власний Pax Europicana.
Я починаю не вірити в те, що зберегти існуючі коаліції в існуючому вигляді є можливим.
Позиція Маріо Драгі, коли він випустив програмний документ оновленого ЄС – тому підтвердження.
Треба це розвивати та нам самим (Україні) ставати одним з головних центрів впливу на європейську колективну безпеку.