На фото 80 років тому, у березні 1943-го, коли червона армія вже втекла з Харкова, місцеві жителі і німецькі вояки знову розпочинають налагоджувати контакти, втрачені під час короткого повернення радянщини 16 лютого – 15 березня 1943 року.
російський недомірок путька веде до того, що ми оглядаючись назад розуміємо: зі справжніми нацистами наше населення могло спілкуватись, жити разом, співпрацювати. З совдепією, з сучасними російськми нацистами, будь то військові росії, чи їх чиновники, та і родичи (будь вони там прокляті) ні про які розмови казати не можна.
Повернення до обстрілів центральної частини Харкова, скоріш за все мають якісь плани путькі на наше місто. Просто залякати нас, це так нудно… Знищити нас всіх, не вистачить ракет..путьке, незрозуміло, що так він робить нас ще міцнішими, що наші діти ще більше бажають йому самих неймовірних смертей, що ми всі ще більше ненавидимо все російське, бо крім убивств, воно нічого дати не здатне.
Харків вистоїть, росія згорить в аду, вся…
Андрій Парамонов