Взяв за звичку рятуватись втечею
Як роса напоїть царство трав
На прощання не сказавши дечого
Що його безсоннями збирав

Разом з войовничою малечею
Що в душі нестримна та прудка
Швидше бурлаком аніж предтечею
Ліпше по пилюці ніж кістках

Прочитав дороги мудре речення
Й де б не волочився не блукав
Повертатися завжди приречений
Хоч таких обітниць не давав

Славу звичай продано збезчещено
І пече гріхів печать гірка
Навіть течія Коротка* зречено
Заховалась в кручених ярках

Слобожанським суржиком обпечений
Випущу пилюку з-під підків
Знаю – повернутися приречений
В гомінку "Столицю Приймаків"*

Що біду й процент жирів нарощує
П'є потроху і не дме у вус
Тут чекають рідні найдорожчії
Що заплачуть як не повернусь

Олексій Губський

* "Столиця Приймаків" – с. Коротич.
Течія Коротка – річечка, яка дала назву селищу Коротич. Пересохла, зникла.