Іран, запускаючи свої ракети та дрони по Ізраїлю, очевидно не розраховував завдати суттєвої шкоди. Можливості ізраїльської та американської ППО там добре знають. Але іранці показали, що вони готові до ескалації, якщо їх провокують, як це трапилося з ударом по іранському консульству в Сирії, і в них є, чим відповісти. Вони заробили додаткові бали симпатії в незахідному і точно у мусульманському світі, де не люблять ані Ізраїль, ані США. Це не означає повномасштабної близькосхідної війни. Щонайменше поки що. Однак будь-який крок може її спровокувати і не факт, що всі такі кроки можна заздалегідь прорахувати. Для нас це означає масивне переключення уваги на Близький Схід саме тоді, коли ця увага критично потрібна.

В короткостроковій перспективі Іран звісно не постачатиме зброю РФ, адже йому вона самому потрібна. І шанси на ухвалення американського пакету допомоги можуть змінитися, якщо звісно в цих умовах не буде прийняте рішення пакет розділити окремо на нашу та ізраїльську допомогу. Тобто свої плюси та переваги теж можливі, хоча й неочевидні. Однак питання номер один у тому, що Захід реально стикається з перспективою ведення двох масштабних війн та необхідністю зробити чимало стратегічних рішень. І це в умовах, коли Захід до двох війн не готовий – ані ментально, ані політично, ані мілітарно. В будь-якому разі як західні, так і незахідні лідери зараз дивитимуться, чи не потрібне коригування існуючих стратегій і якщо так, то яке саме. І нам наразі потрібно зробити все і навіть більше, щоб іранська атака та її наслідки не стали "чорним лебедем" для нас і нашої підтримки.