Багато хто з шанувальників народної пісні знає, що в певних періодах життя і сімейних ситуаціях люди відмовлялися від співу. Жінки, що тужили за померлими родичами, часто відмовлялися співати щонайменше рік від втрати, а дехто – і все життя, якщо вмирала найрідніша людина, наприклад дитина, чоловік.
Під значним впливом християнських традицій виникла і заборона співати під час постів. Але не всіх – стійка заборона існувала для говіння у період Великого посту. В інші «пісні» періоди усі співали без обмежень. Хоча старші і сильно віруючі люди могли дотримуватися такого мовчання і під час інших постів.
В деяких західних етнорегіонах України більш суворо дотримувалися великопісного мовчання і ті ж весняні пісні-гаївки відкладалися аж до свята Великодня, хоча календарна весна могла вже й минути до цього часу. Як не дивно, в Центрі та на Лівобережжі України збереглися більш архаїчні звичаї: зустріч весни веснянками відбувалася попри заборону співати.

https://www.facebook.com/share/p/1BvARaDRos/

ООМЦКМ