Що робити з підлітками, які демонстративно слухають московську музику і нагліють у ввідповідь на зауваження?
Пояснювати їм щось – даремне витрачання слів та нервів.
Агресія щодо них – ідея не найкраща, і потім треба бути дуже впевненим у своїх силах.
СБУ на кожного не накличешся – і потім, це велетенська витрата часу.
Безперечо, їхня позиція іде з родини – їхні батькі такі точно, так що вони відчувають підтримку рідних.
Крім того, такі кучкуються подібне до подібного і відчувають колективну підтримку.
Утім проходити мовчки теж не випадає.
Тому пропонуємо бути послідовними, і для початку виявити суть явища. Те, що ми спостерігаємо, є підтримкуою окупанта. Інформаційною співрацею. А як називаються люди, які підтримують окупанта і співпрацюють з ним? Колаборанти.
А оскільки слово "колаборатни" занадто складне і ці примітивні істоти його не зрозуміють, його можна округлити до "окупанти", "р*сня", "м-лі" та інших епітетів, якими називають наших ворогів. Ці слова – образливі навіть для відморожених.
Тому проходячи повз подібну компанію, не вступайте у довгі розмови – вистачить одного епітету. Звісно, вони одразу не зреагують, але якщо почують подібні визначення від різних людей хоч би кілька разів на тиждень, бажання демонструвати свою дурість сильно зменшиться, а потім зникне.
Ні, ми їх не переробимо і не переконаємо, але це не виховання, це дресура. Зробив не так – отримав неприємні відчуття одразу. Собаку, якщо робить щось не так, смикають за повідок, адже слів вона не розуміє. Вони теж не розуміють слів – значить треба шукати повідок, смикання за який буде максимально неприємним.
Вєрки Сердючки, до речі, теж стосується.
Утім цей засіб подіє лише якщо його застосовувати масово. Тому поділіться дописом у своїх мережах.

Брати Капранови