14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.

14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.
14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.
14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.
14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.

14 вересня 1618 року – день, коли на козацькій раді під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного було ухвалено рішення рушити на Москву.

Цей похід увійшов у нашу історію як один із найсміливіших і найуспішніших козацьких рейдів. А через чотири століття, у вже наші часи, у квітні 2014 року, в окупованому Севастополі за наказом самозваного губернатора Меняйла був демонтований пам’ятник Сагайдачному. Москві болить пам’ять про нього. І недарма – адже у їхній історичній свідомості назавжди закарбувався 1618 рік, коли козацьке військо стояло під самими стінами Кремля.

Усе почалося ще 1617-го, коли королевич Владислав вирушив із Варшави по московську корону. Війська Речі Посполитої танули, грошей бракувало, і тоді польський уряд звернувся до Війська Запорозького. Сагайдачний узявся за справу і блискавично розробив власний план: замість марного походу смоленськими дорогами він обрав прямий шлях на Москву.
У червні 1618-го двадцятитисячне військо рушило вперед. Козаки громили міста й воєвод одне за одним: Лівни, Єлець, Лебедянь, Данков, Ряжськ, навіть сам Переяславль-Рязанський був спалений. Московські воєводи, бояри і князі падали під ударами запорожців, а ті не знали відпочинку.
На початку вересня Сагайдачний уже стояв на підступах до Москви. Московський цар вислав проти нього самого Дмитра Пожарського – того, кого в Росії потім піднесли як «визволителя від поляків». Але Пожарський зліг від хвороби, і вся надія впала на воєводу Волконського. Дарма – запорожці переправилися через Оку, розгромили супротивників, і московське військо кидало зброю, тікаючи без бою.
6 жовтня під Донським монастирем Сагайдачний особисто звалив із коня воєводу Бутурліна, а його військо розсипалося, не витримавши натиску козацької кінноти. Через два дні запорожці об’єдналися з Владиславом під Тушином і як трофеї подарували йому московських воєвод і полонених послів.
11 жовтня почався штурм Москви. Запорожці увірвалися до міста через Арбатські ворота. Вони билися до світанку, але без підтримки поляків не змогли утримати позиції. Попри все, сам факт штурму столиці Московії козацьким військом залишився символом їхньої сили й відваги.
А далі – Калуга. Вночі на 4 грудня 1618 року козаки Сагайдачного вже штурмували місто, змусивши московитів замкнутися в кремлі. Саме цей рейд став останньою краплею: московська влада злякалася, і вже 11 грудня в селі Деуліні було підписане перемир’я. Річ Посполита здобула найбільший успіх у війнах із Москвою, отримавши білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви. А польський король офіційно зберіг за собою право претендувати на російський трон.
А ми? Як завжди – проявили неймовірний героїзм. Ми билися, громили, ламали, відкривали шлях до перемоги… І не отримали нічого.

Ігор Царук

#українці #Україна #московія #війна #Сагайдачний