25 лютого 1887 року народився Лесь Курбас — людина, яка змінила український театр і фактично заново його вигадала.
Його життя — це рух Україною із заходу на схід. Він народився у родині акторів галицького театру, юність провів у Тернополі, де заснував перший стаціонарний український професійний театр — «Тернопільські театральні вечори».
Згодом переїхав до Києва і створив «Молодий театр», а пізніше оселився у Харкові, де працював зі славнозвісним театром «Березіль», який став одним із головних центрів українського модерного мистецтва.
Курбас вважав, що театр має бути українським за змістом і європейським за формою. Він вводив у підготовку акторів спорт і акробатику, працював зі світлом, ритмом і простором сцени, експериментував із взаємодією глядача й актора. У його виставах з’являються авангардні декорації, нова сценографія та навіть кінопроєкції — для 1920-х це було справжньою революцією.
Він знав вісім мов, але принципово не вивчав російської. Ще студентом виступав проти полонізації освіти й підтримував українізацію університетського середовища. Курбас мислив Україну як частину європейської культури — і саме це згодом стало для нього вироком.
У 1933 році Курбаса усунули від керівництва «Березолем». Після заборони вистави «Маклена Граса», створеної разом із Миколою Кулішем, театр ліквідували.
Після допитів режисера заарештували й засудили до п’яти років таборів. Проте навіть у засланні Курбас продовжував ставити вистави.
9 жовтня 1937 року «особлива трійка» НКВД засудила до розстрілу понад 1800 в’язнів Соловецького табору. Серед них — Лесь Курбас. 3 листопада 1937 року його розстріляли в урочищі Сандармох.