22 березня виповнюється 184 роки від дня народження Миколи Лисенка – видатного українського композитора
22 березня виповнюється 184 роки від дня народження Миколи Лисенка – видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, збирача пісенного фольклору, громадського діяча (1842-1912), життя якого було пов'язане з Харковом.
Микола Лисенко – засновник української національної музики. Понад пів століття він віддав композиторській діяльності, створивши понад тисячу самобутніх різноманітних за формою, обсягом і значенням творів, але композиторська праця ніколи не приносила йому матеріальних вигод. Утримувати родину він міг лише за рахунок викладацької діяльності.
Мало кому відомо, що він захистив кандидатську дисертацію з біології. Йому пророкували блискучу кар’єру вченого, але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою.
"Микола Віталійович Лисенко знав багато мов, але свідомо обрав українську ще з юних літ, коли почув її в співучому сільському етнографічному середовищі Полтавщини, а потім вперше познайомився з «Кобзарем» Тараса Шевченка. За спогадами Михайла Старицького, Лисенко був зачарований мелодійністю мови у шевченкових віршах і впродовж усього життя пропагував її, як "культурну і рідну". Багату мовну палітру знаходимо у його листах, де є вкраплення різних європейських мов поруч із вишуканою літературною українською. Рідна мова для Лисенка була найперше осереддям духовної сутності нації. Мовна інтонаційність визначала й музичну інтонаційність його композиторських творів. Микола Лисенко був водночас перекладачем і мовознавцем, а часто редактором та коректором літературних текстів.", – @Музей видатних діячів української культури (https://www.facebook.com/mvduk).
Народився Микола Лисенко в с.Гриньки на Полтавщині. Родове коріння Лисенків фіксується з XVII століття. Вже в п'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і почала опікуватись його навчанням. Свій перший музичний твір – "Польку" – він написав у 9 років.
"Навчався у київських пансіонах Вейля і Гедуена, 2-й Харківській гімназії, на природничому факультеті Харківського університету, фізико-математичному факультеті Київського університету та у Лейпцизькій консерваторії по класу піаніно (1867–1869).
Митець є автором низки знакових музичних творів: опер "Різдвяна ніч", "Утоплена", дитячої опери "Коза-Дереза", героїко-історичної народної музичної драми "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", гімну "Молитва за Україну"("Боже великий єдиний…") – духовного гімну України, музичних творів до "Кобзаря" Тараса Шевченка. Був членом "Київської громади", організовували недільні школи та бібліотеки, займався етнографічними дослідженнями і збирав український фольклор, брав участь у роботі гуртків любителів музики, підготовці "Словника української мови", перепису населення 1897 р. тощо. З 1878 р. обіймав посаду педагога з фортепіано у Київському інституті шляхетних дівчат, де одружився з ученицею Ольгою Липською (1860–1900), у шлюбі з якою мав 7 дітей. У складі археологічної експедиції В.Беренштама митець побував на розкопах на Хортиці. У 1904 р. відкрив першу в Україні українську Музично-драматичну школу. У 1905 р. разом із Олександром Кошицем створив музично-хорове товариство "Київський Боян", а у 1908 р. став засновником та головою ради правління "Українського Клубу" (з 1912 р. – Клубу "Родина"), яке об’єднало провідних митців та науковців. Помер Микола Лисенко раптово від серцевого нападу 6 листопада 1912 р. і похований на Байковому кладовищі.", – @Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (https://www.facebook.com/cdamlmu).
Микола Лисенко – засновник української національної музики. Понад пів століття він віддав композиторській діяльності, створивши понад тисячу самобутніх різноманітних за формою, обсягом і значенням творів, але композиторська праця ніколи не приносила йому матеріальних вигод. Утримувати родину він міг лише за рахунок викладацької діяльності.
Мало кому відомо, що він захистив кандидатську дисертацію з біології. Йому пророкували блискучу кар’єру вченого, але він обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою.
"Микола Віталійович Лисенко знав багато мов, але свідомо обрав українську ще з юних літ, коли почув її в співучому сільському етнографічному середовищі Полтавщини, а потім вперше познайомився з «Кобзарем» Тараса Шевченка. За спогадами Михайла Старицького, Лисенко був зачарований мелодійністю мови у шевченкових віршах і впродовж усього життя пропагував її, як "культурну і рідну". Багату мовну палітру знаходимо у його листах, де є вкраплення різних європейських мов поруч із вишуканою літературною українською. Рідна мова для Лисенка була найперше осереддям духовної сутності нації. Мовна інтонаційність визначала й музичну інтонаційність його композиторських творів. Микола Лисенко був водночас перекладачем і мовознавцем, а часто редактором та коректором літературних текстів.", – @Музей видатних діячів української культури (https://www.facebook.com/mvduk).
Народився Микола Лисенко в с.Гриньки на Полтавщині. Родове коріння Лисенків фіксується з XVII століття. Вже в п'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і почала опікуватись його навчанням. Свій перший музичний твір – "Польку" – він написав у 9 років.
"Навчався у київських пансіонах Вейля і Гедуена, 2-й Харківській гімназії, на природничому факультеті Харківського університету, фізико-математичному факультеті Київського університету та у Лейпцизькій консерваторії по класу піаніно (1867–1869).
Митець є автором низки знакових музичних творів: опер "Різдвяна ніч", "Утоплена", дитячої опери "Коза-Дереза", героїко-історичної народної музичної драми "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", гімну "Молитва за Україну"("Боже великий єдиний…") – духовного гімну України, музичних творів до "Кобзаря" Тараса Шевченка. Був членом "Київської громади", організовували недільні школи та бібліотеки, займався етнографічними дослідженнями і збирав український фольклор, брав участь у роботі гуртків любителів музики, підготовці "Словника української мови", перепису населення 1897 р. тощо. З 1878 р. обіймав посаду педагога з фортепіано у Київському інституті шляхетних дівчат, де одружився з ученицею Ольгою Липською (1860–1900), у шлюбі з якою мав 7 дітей. У складі археологічної експедиції В.Беренштама митець побував на розкопах на Хортиці. У 1904 р. відкрив першу в Україні українську Музично-драматичну школу. У 1905 р. разом із Олександром Кошицем створив музично-хорове товариство "Київський Боян", а у 1908 р. став засновником та головою ради правління "Українського Клубу" (з 1912 р. – Клубу "Родина"), яке об’єднало провідних митців та науковців. Помер Микола Лисенко раптово від серцевого нападу 6 листопада 1912 р. і похований на Байковому кладовищі.", – @Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (https://www.facebook.com/cdamlmu).
Модерна Україна
#українці #постаті #митці #композитори #Лисенко