27 квітня день пам’яті Євгенії Мірошниченко – уславленої української оперної співачки
27 квітня день пам'яті Євгенії Мірошниченко – уславленої української оперної співачки, педагогині, народної артистки України, Шевченківської лавреатки, Героя України (1931-2009), нашої землячки, харків'янки.
"Виходячи на сцену, я щоразу налаштовувала себе так, ніби це буде мій останній виступ. І я маю співати так, аби глядачі запам’ятали на все життя мій голос.", – говорила Євгенія Мірошниченко.
Вона була окрасою і символом української опери другої половини ХХ ст., з її мистецтвом пов’язана світова слава національної вокальної школи.
Понад сорок років віддала співачка оперній сцені. Її запрошували до Італії і Великого театру, але вона усім відмовляла. Коли відома колега по оперній сцені поїхала до москви, Євгенія Мірошниченко сказала: "Зрадниця". Ті, хто знав співачку, говорили, зщо вона була прямою, називала речі своїми іменами.
Народилася майбутня співачка на Харківщині. Тато загинув у Другій світовій війні. Родині жилося важко, але в тому, що стане співачкою вона знала змалку "Ще тоді, коли приміряла сукні, які мама шила ночами для односельчанок. Я вдягала сукню, яка мені була – до підлоги, ставала перед дзеркалом і співала, уявлячи себе десь на сцені, під рампами. У мене вже тоді була впевненість, що я стану справжньою співачкою".
У 13 років Женя вступила до Харківського ремісничого училища. Працювала і брала участь у художній самодіяльності. Пройшовши через жорсткий відбір, була зарахована до групи талановитих дітей з України, яких направили на огляд художньої самодіяльності до Москви. Там пройшли перші виступи юної Мірошниченко у Великому театрі і кремлі.
Навчалася в Київській консерваторії, стажувалася в Міланському театрі "Ла Скала". Казали, що з таким голосом, як у неї (лірико-колоратурне сопрано) народжуються раз на 100 років.
Євгенія Мірошниченко була ученицею дружини видатного оперного співака Михайла Донця – Марії Донець-Тессейр, оперної співачки і педагога, яка навчалася у Варшаві і Відні, закінчила Міланську консерваторію. Її батько мав французьке походження.
Євгенія Мірошниченко була солісткою Національної опери, примадонною.
Вона багато записувалася на радіо, виходили грамплатівки. Знімалася в музичних фільмах, зокрема, співала у фільмі Сергія Параджанова "Українська рапсодія".
Останні роки свого життя співачка докладала багато зусиль для створення Малої опери на базі Лук'янівського народного будинку (тоді ще Клубу трамвайників) – концертного майданчика, де б могли ставитися рідко виконувані класичні оперні шедеври, здійснюватися експериментальні постановки, розвивати свій талант молоді музиканти. За її ініціативи у 2004 р. було засновано Київську малу оперу. Однак, оперна діва пішла з життя так і не побачивши кінцевої реалізації свого задуму.
У Києві іменем Євгенії Мірошниченко названо вулицю.
"Виходячи на сцену, я щоразу налаштовувала себе так, ніби це буде мій останній виступ. І я маю співати так, аби глядачі запам’ятали на все життя мій голос.", – говорила Євгенія Мірошниченко.
Вона була окрасою і символом української опери другої половини ХХ ст., з її мистецтвом пов’язана світова слава національної вокальної школи.
Понад сорок років віддала співачка оперній сцені. Її запрошували до Італії і Великого театру, але вона усім відмовляла. Коли відома колега по оперній сцені поїхала до москви, Євгенія Мірошниченко сказала: "Зрадниця". Ті, хто знав співачку, говорили, зщо вона була прямою, називала речі своїми іменами.
Народилася майбутня співачка на Харківщині. Тато загинув у Другій світовій війні. Родині жилося важко, але в тому, що стане співачкою вона знала змалку "Ще тоді, коли приміряла сукні, які мама шила ночами для односельчанок. Я вдягала сукню, яка мені була – до підлоги, ставала перед дзеркалом і співала, уявлячи себе десь на сцені, під рампами. У мене вже тоді була впевненість, що я стану справжньою співачкою".
У 13 років Женя вступила до Харківського ремісничого училища. Працювала і брала участь у художній самодіяльності. Пройшовши через жорсткий відбір, була зарахована до групи талановитих дітей з України, яких направили на огляд художньої самодіяльності до Москви. Там пройшли перші виступи юної Мірошниченко у Великому театрі і кремлі.
Навчалася в Київській консерваторії, стажувалася в Міланському театрі "Ла Скала". Казали, що з таким голосом, як у неї (лірико-колоратурне сопрано) народжуються раз на 100 років.
Євгенія Мірошниченко була ученицею дружини видатного оперного співака Михайла Донця – Марії Донець-Тессейр, оперної співачки і педагога, яка навчалася у Варшаві і Відні, закінчила Міланську консерваторію. Її батько мав французьке походження.
Євгенія Мірошниченко була солісткою Національної опери, примадонною.
Вона багато записувалася на радіо, виходили грамплатівки. Знімалася в музичних фільмах, зокрема, співала у фільмі Сергія Параджанова "Українська рапсодія".
Останні роки свого життя співачка докладала багато зусиль для створення Малої опери на базі Лук'янівського народного будинку (тоді ще Клубу трамвайників) – концертного майданчика, де б могли ставитися рідко виконувані класичні оперні шедеври, здійснюватися експериментальні постановки, розвивати свій талант молоді музиканти. За її ініціативи у 2004 р. було засновано Київську малу оперу. Однак, оперна діва пішла з життя так і не побачивши кінцевої реалізації свого задуму.
У Києві іменем Євгенії Мірошниченко названо вулицю.
"Ой, піду я межи гори" Анатолія Кос-Анатольського у виконанні Євгенії Мірошниченко:
https://www.youtube.com/watch?v=UQ1PZrnrQXM
Модерна Україна