26 травня день пам’яті Леся Сердюка – народного артиста України, нашого земляка, харків’янина
26 травня день пам'яті Леся Сердюка – народного артиста України, нашого земляка, харків'янина, звання якого затверджено народною любов'ю (1940-2010).
"Лесь – це фантастичний концертний рояль, на якому можна зіграти все, що завгодно, аби ти був Ріхтер або Слободяник. Він грав просто неперевершено. Здається, що сам Іван Кавалерідзе робив пам’ятник Святославу Ігоровичу з Леся Сердюка.", – говорив про актора Юрій Іллєнко.
Лесь Сердюк став для багатьох втіленням на екрані образу українця. Виграшна мужня зовнішність, яскрава колоритність дозволили Лесю Сердюку стати козаком українського кінематографа.
"При всій його суворості та бундючності- таке враження справляли вуса й фактурне обличчя, насправді він був доброю людиною…Про свої попередні ролі він казав, що це було раніше, і кожну свою роботу починав як спочатку. Він був воістину Народним артистом: всі його знали, всі поважали й любили. Сердюк належав до тих акторів, які займали своє місце не лише в українському та радянському кіно, а й світовому.", – Іван Миколайчук про Леся Сердюка.
Народився Лесь Сердюк у Харкові в мистецькій родині: мама була оперною співачкою, а тато актором легендарного театру "Березіль", учнем Леся Курбаса. Дитинство пройшло за лаштунками знаменитого "Березіля" – Харківського драматичного театр імені Шевченка, де служив його батько Лесь Сердюк, мама Анастасія Левицька була оперною співачкою. Саме на честь Курбаса вони назвали свого сина.
У 1961 р. Лесь Сердюк закінчив Харківський театральний інститут.
Служив у Харківському академічному театрі імені Т. Шевченка, Ризькому ТЮГу, Київському академічному театрі імені Лесі Українки.
Дебютував у кіно в 1965 р. З 1970 р. – актор Київської кіностудії імені О. Довженка. Актор згадував: "Брався за будь-яку роботу, багато знімався. Якось сказав Івану Миколайчуку: "Ти якістю взяв, але я тебе кількістю переплюну!". Одна з найяскравіших ролей Леся Сердюка була у фільм Івана Миколайчука "Вавилон ХХ". Після цього фільму актор зіграв у другій (і останній) кінострічці Миколайчука – "Така довга, така пізня осінь". "Картина давалася нам дуже важко – і Іванові, і акторам. Але в цьому фільмі я одержав свій, мабуть, найважливіший приз: Іван подарував мені книжку Стефаника. І на 227 сторінці, там, де напечатана автобіографія, він написав: "Моєму братові Лесю. Осінь моя довгая"".
За свідченням Леся Сердюка, найулюбленішою та найвдалішою у своєму творчому житті він вважав роль князя Святослава у фільмі Юрія Іллєнка "Легенда про Княгині Ольгу".
З 2008 р. – на сцені Національного театру імені Івана Франка.
Виграшна мужня зовнішність, яскрава колоритність дозволили Лесю Сердюку стати типовим кіноукраїнцем, козаком українського кінематографа.
Образи, створені актором, надзвичайно правдиві і переконливі. Фільми, у яких він зіграв, увійшли до золотого фонду українського кіно.
За час роботи на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка зіграв понад 100 ролей, з них – 80 головних. "Зі мною був Бог! І він мене оберігав. Від поганих режисерів, поганих сценаріїв. Мені дуже щастило на партнерів. Картин на моєму рахунку більше сотні, а справжніх ролей – близько 70.", – Лесь Сердюк.
"Лесь – це фантастичний концертний рояль, на якому можна зіграти все, що завгодно, аби ти був Ріхтер або Слободяник. Він грав просто неперевершено. Здається, що сам Іван Кавалерідзе робив пам’ятник Святославу Ігоровичу з Леся Сердюка.", – говорив про актора Юрій Іллєнко.
Лесь Сердюк став для багатьох втіленням на екрані образу українця. Виграшна мужня зовнішність, яскрава колоритність дозволили Лесю Сердюку стати козаком українського кінематографа.
"При всій його суворості та бундючності- таке враження справляли вуса й фактурне обличчя, насправді він був доброю людиною…Про свої попередні ролі він казав, що це було раніше, і кожну свою роботу починав як спочатку. Він був воістину Народним артистом: всі його знали, всі поважали й любили. Сердюк належав до тих акторів, які займали своє місце не лише в українському та радянському кіно, а й світовому.", – Іван Миколайчук про Леся Сердюка.
Народився Лесь Сердюк у Харкові в мистецькій родині: мама була оперною співачкою, а тато актором легендарного театру "Березіль", учнем Леся Курбаса. Дитинство пройшло за лаштунками знаменитого "Березіля" – Харківського драматичного театр імені Шевченка, де служив його батько Лесь Сердюк, мама Анастасія Левицька була оперною співачкою. Саме на честь Курбаса вони назвали свого сина.
У 1961 р. Лесь Сердюк закінчив Харківський театральний інститут.
Служив у Харківському академічному театрі імені Т. Шевченка, Ризькому ТЮГу, Київському академічному театрі імені Лесі Українки.
Дебютував у кіно в 1965 р. З 1970 р. – актор Київської кіностудії імені О. Довженка. Актор згадував: "Брався за будь-яку роботу, багато знімався. Якось сказав Івану Миколайчуку: "Ти якістю взяв, але я тебе кількістю переплюну!". Одна з найяскравіших ролей Леся Сердюка була у фільм Івана Миколайчука "Вавилон ХХ". Після цього фільму актор зіграв у другій (і останній) кінострічці Миколайчука – "Така довга, така пізня осінь". "Картина давалася нам дуже важко – і Іванові, і акторам. Але в цьому фільмі я одержав свій, мабуть, найважливіший приз: Іван подарував мені книжку Стефаника. І на 227 сторінці, там, де напечатана автобіографія, він написав: "Моєму братові Лесю. Осінь моя довгая"".
За свідченням Леся Сердюка, найулюбленішою та найвдалішою у своєму творчому житті він вважав роль князя Святослава у фільмі Юрія Іллєнка "Легенда про Княгині Ольгу".
З 2008 р. – на сцені Національного театру імені Івана Франка.
Виграшна мужня зовнішність, яскрава колоритність дозволили Лесю Сердюку стати типовим кіноукраїнцем, козаком українського кінематографа.
Образи, створені актором, надзвичайно правдиві і переконливі. Фільми, у яких він зіграв, увійшли до золотого фонду українського кіно.
За час роботи на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка зіграв понад 100 ролей, з них – 80 головних. "Зі мною був Бог! І він мене оберігав. Від поганих режисерів, поганих сценаріїв. Мені дуже щастило на партнерів. Картин на моєму рахунку більше сотні, а справжніх ролей – близько 70.", – Лесь Сердюк.
Модерна Україна
#українці #харківці #митці #актори #постаті #Сердюк