ХТО НАСТУПНИЙ: у нас ще є сусіди? Зелена слабкість Києва перетворює Болгарію на нового шантажиста
Ми знову і знову витрачаємо свій державний та суспільний гнів на інформаційний пил, не помічаючи, як за нашими спинами розпилюють фундамент нашої державності. Небезпека, яка є прямим наслідком відсутності в Києві жорсткої україноцентричної позиції, провалу нашої превентивної дипломатії та невміння тримати власні кордони на замку від політичного мародерства сусідів.
Після прецеденту із Закарпаттям стає абсолютно очевидно: сусіди уважно, як гієни, дивляться на те, що Київ дозволить Будапешту. Якщо слабка українська влада під тиском шантажиста погоджується вписувати мовні, освітні, символічні й, фактично, політичні поступки в євроінтеграційний план — вона власноруч виписує індульгенцію на втручання всім іншим. Інші держави отримують від нас готову інструкцію з розшматування українського суверенітету: тисни через свою меншину, прив’язуй ультиматуми до членства в ЄС, змушуй Україну міняти внутрішній устрій на своїх суверенних територіях.
І Болгарія вже стала в цю чергу. Південна Бессарабія розглядається ними як наступна точка «розшивання» України.
Троянський кінь «освітніх прав» та обман дерусифікації
За інформацією з дипломатичних кіл ЄС, Софія вже готується висунути Україні власний пакет вимог щодо нацменшин. Офіційний аргумент звучить максимально цинічно у своїй шляхетності: Болгарія нібито хоче забезпечити освітні права болгарської меншини, адже «їхні люди за кордоном зазвичай говорять російською», і Софія буцімто прагне витіснити вплив Москви через розвиток болгарської мови.
Для наївного європейського чиновника (та й для деяких наших грантових діячів) це звучить як позитив. Але в координатах національної безпеки України — це пастка. Дерусифікація будь-якої громади в Україні не може і не повинна відбуватися шляхом її болгаризації, мадяризації чи румунізації. Дерусифікація має відбуватися виключно через інтеграцію в український державний, мовний та культурний простір.
Якщо розвиток мови меншини контролюється і підтримується українською державою — це нормальна європейська практика. Але якщо це робиться через створення інституційних анклавів під зовнішнім патронатом Софії, через окремі освітні режими та європейські «бенчмарки» — це не порятунок від імперії. Це заміна московського протекторату на інший зовнішній центр контролю. Болгарія прямо входить у ту саму логіку, що й Угорщина: українські громадяни болгарського походження перестають бути просто громадянами України з культурними правами і перетворюються на політичну піхоту зовнішньої державної політики сусіда.
Далі:
https://www.facebook.com/share/p/1F3qbSWNVT/