Станом на 21 червня російсько-українська війна дедалі більше переходить у фазу виснаження ресурсів і технологічного протистояння. Попри постійні заяви кремля про нібито готовність до переговорів, реальна ситуація свідчить про протилежне: росія зберігає високу інтенсивність бойових дій, нарощує виробництво ударних засобів та продовжує системний терор українських міст ракетами, КАБами і безпілотниками.

На фронті найнапруженішою залишається ситуація на Покровському, Костянтинівському, Лиманському та Запорізькому напрямках. Водночас Сили оборони України продовжують завдавати ударів по військовій логістиці противника, об'єктах паливно-енергетичного комплексу та критичній інфраструктурі в глибині території рф, змушуючи противника розпорошувати ресурси протиповітряної оборони та посилювати захист тилових районів.

Окремої уваги заслуговує стрімке зростання ролі безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби. Саме ця сфера дедалі більше визначає співвідношення сил на полі бою. Україна поступово переходить від переважно оборонної моделі до системного впливу на військово-економічний потенціал держави-агресора.

На міжнародному напрямку зберігається підтримка України з боку США, країн Європи та партнерів по G7. Серед ключових пріоритетів залишаються посилення протиповітряної оборони, антибалістичного захисту, санкційного тиску на росію та розвиток спільних оборонних програм.

Окремим фактором ризику залишається Білорусь, територія якої й надалі використовується росією як елемент військової та логістичної інфраструктури. Безпосередніх ознак підготовки масштабного наступу з півночі наразі не спостерігається, однак цей напрямок залишається важливим інструментом стратегічного тиску на Україну.

Головний висновок залишається незмінним: війна переходить у тривалу фазу боротьби економік, технологій, військових виробництв і стійкості суспільств. Для України ключовими чинниками успіху залишаються розвиток власного оборонно-промислового комплексу, нарощування далекобійних спроможностей, зміцнення системи ППО та збереження єдності міжнародної коаліції підтримки.

Сьогодні вже очевидно: перемога визначатиметься не лише ситуацією на окремих ділянках фронту, а й здатністю держави забезпечити довгострокову військову, економічну та технологічну перевагу над противником.

Віктор Ягун