Станом на 23 червня можна констатувати, що головна тенденція війни залишається незмінною
На фронті зберігається висока інтенсивність бойових дій. Противник і надалі робить ставку на чисельну перевагу, масове застосування безпілотників та спроби виснажити українську оборону. Однак, попри постійний тиск і значні витрати ресурсів, ознак стратегічного прориву російської армії наразі не спостерігається.
Водночас Україна продовжує системно нарощувати власні спроможності. Збільшення фінансування сектору безпеки й оборони, розвиток оборонно-промислового комплексу, посилення захисту критичної інфраструктури та логістики свідчать про підготовку держави до тривалого протистояння. Це вже не реакція на поточні виклики, а формування ресурсної бази для довгострокової боротьби.
Особливо показовою є ситуація в окупованому Криму. Удари по військових об'єктах, системах ППО, логістичних вузлах та енергетичній інфраструктурі поступово змінюють роль півострова у цій війні. Те, що донедавна вважалося відносно безпечним тилом, дедалі більше перетворюється на зону постійного ризику для окупаційних військ. У результаті росія змушена перекидати додаткові сили та засоби на оборону Криму, відволікаючи їх від виконання завдань безпосередньо на фронті.
Не менш важливим фактором залишається міжнародна підтримка України. Попри політичні зміни в окремих країнах та появу нових криз у світі, російсько-українська війна продовжує залишатися одним із ключових питань європейської та євроатлантичної безпеки. Західні партнери зберігають військову, фінансову та енергетичну підтримку України, що є важливим елементом стратегічної стійкості нашої держави.
Головний висновок на сьогодні полягає в тому, що війна дедалі більше набуває характеру боротьби ресурсів і витривалості. Україна демонструє здатність зберігати стійкість та нарощувати власні можливості. Натомість росія, попри гучні заяви кремля про "стабільність" і "контроль ситуації", змушена витрачати дедалі більше ресурсів на утримання захоплених територій, захист власної інфраструктури та компенсацію зростаючих втрат. Саме це сьогодні є одним із найважливіших індикаторів реального стану справ у цій війні.
Віктор Ягун

