Станом на 26 червня 2026 року можна констатувати кілька тенденцій, які визначатимуть найближчі місяці війни.

По-перше, росія не демонструє жодних ознак підготовки до завершення війни. Навпаки, противник продовжує нарощувати угруповання військ, формує нові дивізії та бригади, а також прагне розширити активну зону бойових дій на півночі України. Це свідчить про ставку кремля на затяжне військове виснаження України та її партнерів.

По-друге, попри високу інтенсивність бойових дій, російське командування не досягає оперативного прориву. Основні зусилля й надалі концентруються на Покровському, Костянтинівському, Лиманському та Гуляйпільському напрямках, де ворог несе значні втрати, але продовжує діяти за принципом постійного тиску.

По-третє, дедалі більшого значення набуває інформаційний фронт. Підготовка російськими спецслужбами провокацій із використанням польської символіки, а також спроби використати історичні суперечності між Україною та Польщею вкотре демонструють, що Кремль намагається розхитати єдність наших союзників саме тоді, коли міжнародна підтримка України посилюється.

По-четверте, результати Конференції з відновлення України у Гданську стали важливим політичним сигналом. Йдеться вже не лише про гуманітарну підтримку, а про масштабні інвестиції у відновлення держави, розвиток оборонної промисловості, енергетики, логістики та виробництва сучасного озброєння. Загальний обсяг домовленостей оцінюється більш ніж у 10 мільярдів євро, а Європейський Союз уже розпочав фінансування нових програм підтримки України.

По-п'яте, росія продовжує системний терор цивільної інфраструктури України, зокрема транспортної та енергетичної. Водночас українські далекобійні удари дедалі відчутніше впливають на військову логістику, паливний сектор та функціонування окупованого Криму, що змушує російське керівництво визнавати масштаб проблем усередині власної країни.

Головний висновок залишається незмінним. Війна входить у фазу тривалого стратегічного протистояння, де визначальними будуть не окремі тактичні успіхи, а економічна стійкість, технологічна перевага, ефективність оборонної промисловості та збереження єдності міжнародної коаліції на підтримку України.

Саме тому сьогодні не менш важливою за ситуацію на фронті є здатність України та її партнерів діяти на випередження — як у військовій, так і в дипломатичній та інформаційній сферах.

Віктор Ягун